Ісакіо Кальєха

Ісакіо Кальєха (ісп. Isacio Calleja, 6 грудня 1936, Вальє-де-Серрато 4 лютого 2019, Мадрид) — іспанський футболіст, що грав на позиції захисника.

Ісакіо Кальєха
Ісакіо Кальєха
Ісакіо Кальєха у 1971 році
Особисті дані
Народження 6 грудня 1936(1936-12-06)
  Вальє-де-Серрато, Іспанія
Смерть 4 лютого 2019(2019-02-04) (82 роки)
  Мадрид, Іспанія
Громадянство  Іспанія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
?-1958 «Фемса»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1958–1972 «Атлетіко» 298 (6)
1958 «Гвадалахара»  ? (?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1961–1964 Іспанія 13 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Майже усю кар'єру провів у столичному «Атлетіко», з якою став дворазовим чемпіоном Іспанії, чотириразовим володарем Кубка Іспанії та переможцем Кубка володарем кубків УЄФА. Також грав за національну збірну Іспанії, з якою став чемпіоном Європи.

Клубна кар'єра

Народився 6 грудня 1936 року в місті Вальє-де-Серрато. Вихованець мадридської юнацької команди «Фемса»[1], з якої потрапив до «Атлетіко». Матрацники відразу ввідали молодого гравця у клуб «Гвадалахара», що тоді грав у Терсері[2].

Повернувшись в «Атлетіко», він дебютував у Ла Лізі 4 січня 1959 року в матчі проти «Реала Ов'єдо»[3] . У свій перший сезон зіграв всього 9 ігор[4], але поступово став основним гравцем команди і допоміг їй вигравати національний кубок двічі поспіль у 1960 та 1961 роках. У сезоні 1961/62 «Атлетіко» виграв Кубок володарів кубків, а Кальєха взяв участь у 9 матчах[5].

В подальшому Ісакіо виграв з командою ще два кубки Іспанії (1965 і 1972), а також два титули чемпіона країни (1965/66 і 1969/70). При цьому 19 квітня 1970 року Кальєха забив єдиний гол у сезоні у грі проти «Сабаделя», який і приніс другий титул. Пішов з футболу в липні 1972 року, вигравши свій четвертий Кубок Іспанії у віці 35 років[4]. Загалом він провів за клуб 424 офіційних матчі, зігравши в семи різних змаганнях (Кубок європейських чемпіонів, Кубок володарів кубків, Кубок УЄФА, Кубок ярмарків, Кубок Інтертото, Ла Ліга і Кубок Іспанії)[6].

У зв'язку із завершенням кар'єри «Атлетіко» організував гравцю прощальний матч, в якому 15 жовтня в 1972 році «матрасники» зіграли з аргентинським «Індепендьєнте» (2:1)[7]. Того ж дня він отримав Срібну медаль Королівського ордена Спортивних заслуг Іспанії[8].

Виступи за збірну

19 квітня 1961 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії в грі проти Уельсу в рамках відбору на чемпіонат світу 1962 року[9].

У складі збірної був учасником домашнього чемпіонату Європи 1964 року, зігравши у обох матчах на турнірі, в тому числі і у виграному фіналі, здобувши титул континентального чемпіона[10] .

Після тріумфального фіналу тривалий час не грав за збірну і лише через вісім років, 23 травня 1972 року проти Уругваю (2:0) зіграв свою наступну тринадцяту гру у збірній[11], яка і виявилась останньою[5], вивівши команду у статусі капітана.

Він поєднав свою спортивну кар'єру з навчанням, отримавши диплом з права[12]. Після завершення ігрової кар'єри покинув футбол і працював в Мадриді на посаді прокурора судів[2]. Помер 4 лютого 2019 року на 83-му році життя у місті Мадрид[13][14].

Титули і досягнення

«Атлетіко»: 1965–1966, 1969–1970
«Атлетіко»: 1959–60, 1960–61, 1964–65, 1971–72
«Атлетіко»: 1961–1962
1964

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.