Історія села Видибор
Видибо́р — село Черняхівського району, Житомирської області, центр сільської ради, якій також підпорядковане селища Ганнопіль, Свидя, Коростелівка.
Часи Київської Русі
До монголо-татарської навали на території сучасного Видибора було поселення, яке називалось Межибор. Його спіткала доля багатьох населених пунктів. Воно було повністю знищене монголами. Люди, які залишились, переселилися на нове місце, так як вважали, що старе нещасливе. Вони заснували нове поселення, яке назвали Видибор, так як з цього місця відкривались красиві види на сосновий ліс (бор). Звідси і назва — Вид на бор.
Як свідчать історичні документи села Видибор, Свидя, Коростелівка і Руденка (Ганнопіль) виникли приблизно в XIV столітті, в період другого розселення східних слов'ян. Це було виникнення нових поселень в ході відродження Русі від монголо — татарських руйнувань.
Польське панування
Наприкінці XVI століття територія України потрапила під владу польської шляхти. Населення піддається тяжкому економічному, національному і релігійному гніту. Саме з таким феодальним гнітом пов'язана перша згадка про село Видибор в писемних джерелах:
В акті від 1618 року говориться, що урядник Василь Моровицький із своїм загоном озброєних людей пограбував Видибор і Горбулів.
Інші документи, датовані в 1636 роком свідчать про феодальні повинності сіл Свиді і Видибора. Село Видибор належало поміщикові Якову Лемещі і в нього «Панщина підданих: влітку три дні на тиждень, весною орати по два дні, три дні орати переліг … Давати грішми по півкопи грошей литовських, по мірці вівса, по два вози сіна, по дві курки, по два гусаки, підводи за двадцять миль двічі на рік…»
Жителі села Видибор брали активну участь у визвольній війні 1648–1654 рр. проти польського пануванні в армії Б.Хмельницького. В XVIII та першій половині XIX століття селами розпоряджались різні поміщики.
У складі Російської імперії
Проведена реформа 1861 року в Росії відкрила широкі можливості розвитку капіталізму. Цей процес торкнувся і розвитку нашого краю. Наприклад, поміщик Владислав Квасницький із Свиді мав більше 3 тисяч десятин землі. Будинки його маєтку: житлові, хліви, корівники — все було добротне. В господарстві широко використовувались машини, жатки, сінокосилки, культиватори, залізні борони, сівалки, плуги. Але це було привезено з Німеччини, Австро-Угорщини і інших місць. Великі прибутки йому давав хміль, який тільки що в наших краях почав розводитись. В Свиді були побудовані нові хмільники на дротах, чотириповерхова хмелесушка. Крім цього поміщик мав великий сад, який давав значні прибутки, став — де вирощували цінні породи риб. Він широко використовував уже найману працю. Біля свого маєтку він садить красивий парк з алеями, квітками тощо
На території Видибора, Свиді, Коростелівки і Ганнополя виникають шкіряні заводи, олійні, магазини. В той час 80 % селянських сімей були малоземельними, жили в курних хатках. Постоли, полотняний одяг — це була їх норма життя. На своїх наділах вони користувались примітивними реманентом: сохою, дерев'яною бороною, серпом, косою, ціпом.
Хоч у 1831 році с. Видибор перейшло в казну, жителі села і далі зазнавали жорстоких утисків і грабежів зі сторони поміщиків сусідніх сіл.
Як свідчать документи: 23 лютого 1854 року селяни села Видибора написали скаргу на поміщика Нейгофа, який нещадно штрафував селян за худобу, яка випадково заходила на його поля.
При створенні лісництва в 1860 році у селян села Видибор незаконно було забрано багато угідь. В результаті цього селяни втратили десятки десятин орної землі, сінокосів. У відповідь на це селяни написали скаргу, проте вона була відхилена.
ХХ століття
Революційні 1917-20 рр.
25 жовтня (7 листопада) року в Росії, куди входила і Україна відбулася революція. В Україні спочатку була створена Центральна Рада на чолі з Грушевським М. С., далі Гетьманат на чолі із Скоропадським П. П., далі Директорія на чолі з Винниченком В. К. В роки військової інтервенції і громадської війни 1918–1920 року влада в с. Видиборі декілька разів змінювалась. І тільки в середині червня 1920 року після вигнання білополяків у Видиборі остаточно була встановлена Радянська влада.
В 1920 році в селі був створений комнезам, головою якого став Червінський Арсентій Неофілович, 1898 р.н. Він же був обраний головою Потіївського комнезаму.
Колективізація
В 1929 році в Видиборі був створений колгосп «Спільна праця». Колгоспники на своїх землях вирощували картоплю, льон, хміль, озиме жито, ячмінь, овес, гречку і інші культури.
Друга світова війна
Село Видибор було окуповане фашистськими військами 15 липня 1941 року, а звільнено від ворога 29 грудня 1943 року. Німецькі окупанти вигнали на каторжні роботи в Німеччину 170 чоловік, закатували і розстріляли 11 чоловік. Вороги зруйнували і спалили 7 будівель колгоспу.
У Німецько-радянській війні проти фашистів брали участь 477 жителів с. Видибора. Серед них 220 чоловік нагороджені бойовими орденами і медалями Радянського Союзу. Серед них орденом Червоної зірки і орденом Слави ІІІ ступеня нагороджений Андрійчук Павло Іванович. Орденом Червоної Зірки — 5 чоловік. На фронті загинуло 191 чоловік.
На честь загиблих односельців в центрі села споруджено обеліск, де на гранітних плитах вибиті прізвища всіх загиблих.
Обеліски з надписами загинувших споруджені також в селах Ганнопіль, Свидя і Коростелівка.
В усіх селах споруджені пам'ятники воїнам, що загинули за визволення цих населених пунктів. А в с. Ганнопіль споруджено пам'ятник Герою Радянського Союзу Тварковському Юрію Володимировичу.
Джерела та література
- История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Житомирская область / АН УССР. Ин-т истории; Гл. редкол.: П. Т. Тронько (пред.) и др. — К.: Гл. ред. Укр. Сов. Энцикл. АН УССР, 1973. — 727 с.
- Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність / Чернях. райрада Житомир. обл. ; ред.: В. Г. Гуменюк, О. П. Чорноморець. — Житомир : Житомир. облдрук, 2009. — 847 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-8921-23-0.
- Інформаційно-пізнавальний портал | Житомирська область у складі УРСР (Перевірено 20 вересня 2014)