Італійська окупація Майорки

	Majorca ; Майорка
Прапор	Герб
	Розташування МайоркиБалеарські острови під час Громадянської війни в Іспанії.; Майорка розташована в центрі.; блакитним: терен під владою Італійських/Франкістських військ.; Сірим: терен під владою Другої Іспанської республіки
Столиця	Пальма
Мови	Італійська; іспанська
Форма правління	Окупація
	Проконсул
- 1936	Арконовальдо Бонаккорсі
Історичний період	Інтербелум
- Засновано	1936
- Ліквідовано	1939

Італійська окупація Майорки відбулася в 1936—1939 під час Громадянської війни в Іспанії. Фашистська Італія вступила у війну в 1936 з метою анексії Балеарських островів і Сеути та створення на їх території держави-сателіта[1]. Італія прагнула захопити Балеарські острови, оскільки вони, маючи стратегічне положення, пов'язували Францію й її колонії в Північній Африці, а також Гібралтар і Мальту[2]. У результаті операції італійцями були захоплені важливі аеропорти (Алькудіа, Пальма) і порти (Пальма))[3].

Арконовальдо Бонаккорсі проїзджає повз інститут м. Пальма-де-Мальорка, 1936

Історія

За деякий час до офіційного початку втручання Італії у громадянську війну в Іспанії була послана диверсійна група під командуванням лідера чорносорочечників Арконовальдо Бонаккорсі, яка висадилася на острові Майорка та захопила його[4]. Після захоплення острова Бонаккорсі був призначений проконсулом Балеарських островів[4]. Він оголосив Майорку безстроковим володінням Італії[5]. Бонаккорсі був ініціатором жорстокого терору на Майорці, в результаті якого було розстріляно понад 3 000 осіб (здебільшого — комуністів), включаючи всіх ув'язнених[5]. Захопивши Пальму-де-Майорку, Бонаккорсі перейменував головну вулицю на Римську (італ. Via Roma) і встановив на ній пам'ятники Римському орлу[6]. Пізніше за доброчинну діяльність на острові був нагороджений медалями[4].

Майорка стала авіабазою для Італійських ВПС, що здійснювали нальоти на прибережні міста материкової Іспанії, контрольовані військами республіканців[7]. Спочатку на Майорці базувалося незначна кількість літаків (бомбардувальників), щоб уникнути збройних сутичок з Великою Британією і Францією[8]. Проте Антанта не вжила ніяких дій щодо Італії, і на острові були розгорнуті 12 літаків, один з яких пілотував син Беніто Муссоліні — Бруно[8]. До січня 1938 чисельність Італійських ВПС на Балеарських островах збільшилася в 2 рази, а в зв'язку з цим почастішали її нальоти на кораблі країн-інтернаціоналістів, які йшли з військовою допомогою для республіканців[9].Збільшення чисельності італійських бомбардувальників на острові, числа нальотів на порти республіканців і на інтернаціоналістські кораблі були оцінені урядом Франції як провокаційні[8].

11 (або 12) квітня 1939, після перемоги Франко в громадянській війні та вторгнення італійських військ в Албанію, Муссоліні віддав наказ про виведення військ з Іспанії[10]. Приводом до віддання цього наказу послужило швидке захоплення військами Гітлера Чехословаччини (оскільки Італія не змогла здобути значних територій в Чехословаччині) і початок підготовки військ до вторгнення в країни Східної Європи.[10]

Примітки

R. J. B. Bosworth. The Oxford handbook of fascism. Oxford, UK: Oxford University Press, 2009. Pp. 246.
John J. Mearsheimer. The Tragedy of Great Power Politics. W. W. Norton & Company, 2003
LIFE 22 November 1937.
Mr. Ray Moseley. Mussolini's Shadow: The Double Life of Count Galeazzo Ciano. Yale University Press, 2000. Pp. 27.
Raanan Rein. Spain and the Mediterranean Since 1898. London, England, UK; Portland, Oregon, USA: FRANK CASS, 1999. Pp. 155.
Abulafia, David. 2001. The Great Sea: A Human History of the Mediterranean. Oxford University Press. p. 604
S. Balfour. Spain and the Great Powers in the Twentieth Century. Routledge, London, England, UK; New York, New York, USA: 1999. p. 172.
Reynolds Mathewson Salerno. Vital Crossroads: Mediterranean Origins of the Second World War, 1935—1940. Cornell University, 2002. Pp. 32.
Reynolds Mathewson Salerno. Vital Crossroads: Mediterranean Origins of the Second World War, 1935—1940. Cornell University, 2002. Pp. 29.
Robert H. Whealey. Hitler And Spain: The Nazi Role in the Spanish Civil War, 1936—1939. Paperback edition. Lexington, Kentucky, USA: University of Kentucky Press, 2005. Pp. 62.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] R. J. B. Bosworth. The Oxford handbook of fascism. Oxford, UK: Oxford University Press, 2009. Pp. 246.

[2] John J. Mearsheimer. The Tragedy of Great Power Politics. W. W. Norton & Company, 2003

[3] LIFE 22 November 1937.

[Moseley.p27-4] Mr. Ray Moseley. Mussolini's Shadow: The Double Life of Count Galeazzo Ciano. Yale University Press, 2000. Pp. 27.

[:0-5] Raanan Rein. Spain and the Mediterranean Since 1898. London, England, UK; Portland, Oregon, USA: FRANK CASS, 1999. Pp. 155.

[6] Abulafia, David. 2001. The Great Sea: A Human History of the Mediterranean. Oxford University Press. p. 604

[7] S. Balfour. Spain and the Great Powers in the Twentieth Century. Routledge, London, England, UK; New York, New York, USA: 1999. p. 172.

[Salerno.p32-8] Reynolds Mathewson Salerno. Vital Crossroads: Mediterranean Origins of the Second World War, 1935—1940. Cornell University, 2002. Pp. 32.

[9] Reynolds Mathewson Salerno. Vital Crossroads: Mediterranean Origins of the Second World War, 1935—1940. Cornell University, 2002. Pp. 29.

[Whealey.p.62-10] Robert H. Whealey. Hitler And Spain: The Nazi Role in the Spanish Civil War, 1936—1939. Paperback edition. Lexington, Kentucky, USA: University of Kentucky Press, 2005. Pp. 62.