Іщук Арсен Олексійович
Арсе́н Олексі́йович Іщу́к (нар.9 (22) червня 1908, с. Городок, тепер Ружинського району, Житомирська область — 21 грудня 1982, Київ) — український педагог, літературознавець, письменник і перекладач.
| Іщук Арсен Олексійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
22 червня 1908 Ружинський район |
| Помер | 21 грудня 1982 (74 роки) |
Освіта
Закінчив педтехнікум, у 1930-ті студіював філологію в Київському університеті, закінчив цей університет у 1934, захистив там дисертацію,
Кар'єра
Працював викладачем у Київському університеті.
З 1952 — завідував кафедрою історії української літератури на філологічному факультеті КДУ, згодом був обраний деканом факультету.
Творчість
Друкуватися почав 1930. Літературознавчі праці «Леся Українка» (1950), «Павло Тичина» (1954), «Василь Минко» (1957) та ін. Автор роману-хроніки «Вербівчани» (кн. 1—3, 1961—75).
У його перекладі з російської мови вийшли романи Бориса Полєвого «Глибокий тил» (1960) і Всеволода Воєводіна «Спокою нема. Історія одного кохання» (1964).
Відзнаки
Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.
Бібліографія
Твори А. Іщука:
- Статті про радянську літературу. К., 1958
- На шляху поступу. К., 1968
- Іщук А. Вербівчани. Роман-хроніка. — К., (1961–1975).
Російські переклади:
- Вербовчане. М., 1966.
Про А. Іщука:
- Кононенко П. Село в українській літературі. — К.,1984.
- Погрібний А. Життя і діяння // Українознавство. — 2002. — № 1-2.
- Коваленко Л. «Ми — люди майбутнього, ми — не минулі!». Статті, рецензії, щоденники, спогади, поезії, листи. — Дніпропетровськ, 2008.
- Кравчук П. Без недомовок. Спогади. — Київ-Торонто, 1995.
Посилання
- Петро Кононенко. Іщук Арсен Олексійович. Енциклопедія сучасної України.
- В. X. Косян. Іщук Арсен Олексійович // Українська радянська енциклопедія.
- Олександр Хоменко. Правда історії і правда літератури (До 100-річчя від дня народження Арсена Олексійовича Іщука). Українознавство, Рік: 2008, Число: #2 (27).