Їцзін (монах)

Їцзін (кит. 義淨, 三藏法師義淨, піньїнь: Yìjìng, Yiqing, I-Tsing або YiChing, 635713) китайський буддійський монах, що жив у період династії Тан. При народженні одержав ім'я Чжан Веньмін (кит. 張文明) . Їцзін здійснив 25-літню подорож у державу Шривіджая і до університету Наланда в Індії, де проходив навчання. Їцзін зібрав і переклав китайською мовою численні твори і залишив докладні описи своєї подорожі, які є безцінними джерелами щодо культури та історії країн, які він відвідав.

Їцзін
Подорож Їцзіна

Подорож Їцзіна

Чжан Веньмін народився у Цзічжоу 齐州 (сучасн. Цзінань, пров. Шаньдун), прийняв чернецтво у віці 14 років, отримав постриг у чаньского наставника Хуейчжи, 5 років вчився у патріархів школи устававінаї (люй-цзун) Фа-лі (569-635) і Дао-сюаня (596-667). Потім став учнем Сюаньцзана. Доброзичливий пан Фон (про якого майже не збереглося відомостей) виділив йому кошти, які він вирішив використати для подорожі в Індію, в монастир Наланда в сучасному штаті Біхар для глибокого вивчення буддизму.

У 671 році він відправився з Гуанчжоу на перському торговому кораблі, через 22 дні прибув у Палембанг (Шривіджая), де провів шість місяців, вивчаючи санскрит та малайський мову. Далі він відправився в королівство Мелаю і в Кедах. У 673 за десять днів шляху він прибув до «царства голих» (південний захід царства Шу).

Їцзін писав, що народ Куньлунь має кучеряве волосся, темну шкіру, вони ходять босими і носять саронги.

Потім він прибув на східному узбережжі Індії, де зустрів старого монаха, в якого цілий рік навчався санскриту. Потім він приєднався до торговців і відвідав 30 міст і князівств. На півдорозі до монастиря-університету Наланда він сильно захворів, і не зміг продовжувати шлях зі своєю групою. Його пограбували розбійники, у нього не залишилося навіть одягу. Побоюючись жорстоких місцевих звичаїв приносити в жертву світлошкірих, він вимазав тіло брудом і покрив листям, і повільно дістався до монастиря Наланда.

У Наланді Їцзін провчився 11 років, після чого повернувся назад у Шривіджая. Він дуже високо цінував буддійську громаду Шривіджая і рекомендував китайським ченцям, перш ніж іти до Наланда, проходити навчання тут.

Повернення

У 687 році Їцзін надовго зупинився в Палембанзі, де зібралося багато буддійських вчених. Два роки він займався перекладом буддійських творів на китайську мову. В 689 він повернувся в Гуанчжоу для того, щоб закупити папір і чорнило (яких в той час не було в Шривіджаї), і повернувся назад для продовження роботи. В 695 році він завершив роботу і повернувся в Китай, прибувши в Лоян, де був тепло зустрінутий імператрицею У Цзетянь. Всі подорож зайняло 25 років, він привіз 400 буддійських творів.[1] [2]. Збереглися його подорожні нотатки, що розповідають про подорож і труднощі шляху, культуру та побут Індії та Шривіджаї, етнографічні замальовки.

Він переклав понад 60 сутр, в першу чергу:

  • Saravanabhava Vinaya (切有部毗奈耶)
  • Авадана, історії великих подвигів (譬喻經) 710.
  • Suvarnaprabhascottamaraja-sutra, сутра прославленого царя (金光明最勝王經) 703.

Він став мешкати в Монастирі Щастя міста Чан'ань (Сіань), де спеціально для зберігання буддійських творів на його прохання була побудована Мала пагода диких гусей.

Примітки

  1. 南海寄歸內法傳. Архів оригіналу за 23 грудня 2008. Процитовано 22 березня 2012.
  2. 大唐西域求法高僧傳 Архівовано 23 грудня 2008 у Wayback Machine.(Account of Buddhism sent from the South Seas & Buddhist Monks Pilgrimage of Tang Dynasty)

Посилання

  • Dutt S, Buddhist Monks and Monasteries of India, with the translation of passages (given by Latika Lahiri to S. Dutt, see note 2 p. 311) from Yi Jing's book:Buddhist Pilgrim Monks of Tang Dynasty as an appendix. London, 1952.
  • A Record of the Buddhist Religion : As Practised in India and the Malay Archipelago (A.D. 671—695)/I-Tsing. Translated by J. Takakusu (1896). Reprint. New Delhi, AES, 2005, lxiv, 240 p., ISBN 81-206-1622-7. https://www.vedamsbooks.com/no43511.htm
  • Chinese Monks in India, Biography of Eminent Monks Who Went to the Western World in Search of the Law During the Great tang Dynasty, by I-ching, Translated by Latika Lahiri, Delhi, etc.: Motilal Banarsidass, 1986.

Дивись також

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.