АЕС Сен-Лоран

Перший газоохолоджувальний уран-графітовий реактор типу UNGG на АЕС Сен-Лоран був запущений в експлуатацію 24 березня 1969 року. Через півроку його роботи трапився один з найсерйозніших інцидентів на атомних електростанціях Франції і світу. Вночі 17 жовтня 1969 року при виконанні перевантаження палива в результаті відмови обладнання і помилки оператора сталося часткове розплавлення активної зони ядерного реактора. В результаті були расплавлені 50 кг урану, 47 з яких згодом вдалося зібрати, в тому числі і вручну працівниками. Цей випадок був класифікований 4 ступенем за міжнародною шкалою ядерних подій (INES), що стало найсерйознішим інцидентом в історії французьких АЕС.

16 жовтня 1970 року, через рік після аварії на першому реакторі АЕС Сен-Лоран енергоблок був відновлений.

13 березня 1980 року в реакторі другого енергоблоку А-2 різко підвищилася активність і сталося розплавлення активної зони. Розплавилося в загальній складності 20 кілограм урану. Ця аварій на АЕС Сен-Лоран також була класифікована 4 ступенем за міжнародною шкалою ядерних подій (INES). Причиною розплавлення ТВЕЛів (паливних елементів) на цей раз не стала людська помилка, а пошкодження самих елементів, що призвело до розплавлення двох з них. Для усунення аварії персоналу станції довелося піти на скидання в атмосферу радіоактивного йоду в період з 22 по 26 березня 1980 року.

Після аварії 1980 року протягом 29 місяців велися роботи по очищенню другого реактора від розплавленого урану. Роботи з усунення наслідків інцидентів проводили понад півтисячі фахівців. Було висловлено припущення про витік крім радіоактивного йоду в атмосферу ще і плутонію в річку Луару.

Другий реактор був знову запущений в 1983 році і пропрацював аж до його закриття у 1992[2].