Абалаков Євген Михайлович

Євген Михайлович Абалаков (4 [17] лютого 1907 - 24 березня 1948) - радянський скульптор, географ, заслужений майстер альпінізму (1935), заслужений майстер спорту з альпінізму (1947).[1] Рідний брат Віталія Михайловича Абалакова [2].

Абалаков Євген Михайлович
Народився 17 лютого 1907
Єнісейськ, Красноярський край
Помер 24 березня 1948
Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Підданство СРСР
Діяльність скульптор, альпініст, географ
Відомий завдяки першосходження на пік Сталіна (з 1962 по 1998 - пік Комунізму, нині - пік Ісмоїла Сомоні) (Памір)
Alma mater Московський державний академічний художній інститут імені В. І. Сурикова
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Москви»

Здійснив першосходження на пік Сталіна (з 1962 по 1998 рік - пік Комунізму, нині - пік Ісмоїла Сомоні) (Памір, 1933). Йому одному з численного складу штурмового загону памірсько-таджицької експедиції 1933 року вдалося досягти вершини 7 495 м. Здійснив сходження не менше, ніж на 50 вершин [2], проводив наукові дослідження, вивчав і наносив на карти гірські хребти і льодовики Паміру і Тянь-Шаню.

Біографія

Народився в Єнісейську [3], в сім'ї козака. Мати померла при пологах Євгена, батько - два роки по тому. Брати-погодки виросли в сім'ї дядька в Красноярську. У 1925-му брати поїхали в Москву вчитися.[4]

В 1933 році Євген закінчив Московський державний академічний художній інститут імені В. І. Сурикова (навчався в класі відомого скульптора В. Г. Мухіної). Є. М. Абалаков був членом Спілки художників СРСР, створив ряд картин і скульптур [5], серед яких - найбільш відома скульптурна група «Альпініст і альпіністка» (встановлена на стадіоні «Лужники» в Москві). Пам'ятник В. І. Леніну в Керчі роботи Е. М. Абалакова був знищений фашистами в 1941 році.

Відомі радянські альпіністи (зліва направо) Євген Абалаков, Георгій (Юрій) Одноблюдов, Микола Гусак під час роботи у Військовій школі альпінізму і гірських лиж в Бакуріані. Фото 1943 року.

На самому початку Радянсько-німецької війни добровольцем пішов в армію. До літа 1942 воював під Москвою в складі Окремої мотострілецької бригади особливого призначення (ОМСБОП). З серпня 1942 разом з іншими альпіністами брав участь в обороні Кавказу. З початку битви за Кавказ до травня 1946 р. викладав в школі військового альпінізму і гірськолижного справи Закавказького фронту і здійснював сходження. У 1944 керував сходженням військових підрозділів на Казбек, а потім з офіцерами-альпіністами Михайлом Ануфріковим і Валентином Коломенським зробив складне першопроходження - траверс п'яти вершин Джугутурлючата (гірська територія Домбай). 1945 - зимове сходження на сідловину Ушби, метою якого був пошук загиблої там в жовтні групи Альоші Джапарідзе. 1946 - керівник першосходження на шеститисячник південно-західного Паміру пік Патхор (6080 м) по західному гребеню і пік Карла Маркса (6723 м). 1947 - керівник першосходження на пік 30-річчя Радянської держави (6447 м, Памір). Протягом ряду років був членом президії Всесоюзної секції (Федерації) альпінізму СРСР, виступав з доповідями та публікаціями у пресі. Був членом Всесоюзного Географічного товариства, входив до складу його президії.

Євген Абалаков загинув разом з Юрієм Арцишевським в московській квартирі в ніч з 23 на 24 березня 1948 року. Згідно офіційній версії - від отруєння чадним газом від несправної газової колонки. Дана версія загибелі Євгена Абалакова піддавалася критиці вже в ті роки. Дійсний член Академії медичних наук СРСР, лауреат Ленінської і Державної премій, академік АМН СРСР А. А. Летавет заявив: «Газ не вибирає: або всі мешканці квартири повинні були загинути, або все залишитися живі!»[2] . Син Є.М. Абалакова, Олексій, написав про це книгу «Таємниця загибелі Євгена Абалакова» і посварився з дядьком, Віталієм, звинувачуючи його в тому, що він не почав розслідування смерті Євгена.

Похований Є.М. Абалаков на Новодівичому кладовищі в Москві.

Його брат, Віталій Абалаков - видатний альпініст, винахідник і конструктор альпіністкого та іншого спортивного спорядження.

Син, Олексій - скульптор, автор бюста свого батька, встановленого в Красноярську[4]

Могила Євгена Абалакова на Новодівичому кладовищі Москви - плита

Нагороди

Пам'ять
  • На честь Євгена Абалакова були названі пік на Памірі, гірські вершини на Тянь-Шані, є Абалаковська щілина на Комунарі, Абалаковський цирк на Такмаку (в заповіднику «Стовпи», Красноярський край).
  • Іменем Братів Абалакових в Красноярську названа вулиця. У Красноярську зберігається будинок за адресою: вул. Леніна, 74, де жили Абалакови.
  • Пам'яті Братів Абалакових в Красноярську регулярно проводяться всеросійські змагання зі скелелазіння.

Праці
  • Абалаков Е. М. — «На высочайших вершинах Советского Союза». М. АН, 1963
  • Абалаков Е. М. — «На высочайших вершинах Советского Союза». Красноярск, 1989

Примітки
  1. История альпинизма в лицах: Абалаков Виталий Михайлович
  2. «Следы борьбы и яда»: смерть альпиниста Абалакова списали на спецслужбы
  3. Мемориальные доски Краснолярья. Абалаковы Виталий и Евгений
  4. Красноярские столбы. Сын отлил отца в бронзе
  5. Художник и картины. Евгений Михайлович Абалаков
  6. Память народа :: Документ о награде :: Абалаков Евгений Михайлович, Медаль «За оборону Кавказа». pamyat-naroda.ru. Процитовано 3 вересня 2016.
  7. Память народа :: Документ о награде :: Абалаков Евгений Михайлович, Медаль «За оборону Москвы». pamyat-naroda.ru. Процитовано 3 вересня 2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.