Абашин Герман Едуардович

В 7 років залишився сиротою, виховувався бабусею й тіткою, яка стала для нього мамою. Закінчив ПТУ № 17, де здобув спеціальність автослюсаря. За власним бажанням пішов служити в армію, 2012 року підписав контракт. Солдат 93-ї бригади.

Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення, на перехресті доріг з села Побєда до Новокатеринівки (Старобешівський район).

Бойові товариші розповіли, що Герман загинув від поранення в голову в автомобілі ЗІЛ-131 № 6544 Н9, який загорівся від вибуху, на південному виїзді з села Новокатеринівка (Старобешівський район).

10 вересня його останки ексгумовані, привезені до Запоріжжя. Похований 7 серпня 2015-го на Кушугумському цвинтарі. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, перепохований на Центральній алеї Краснопільського цвинтаря міста Дніпро у квітні 2016 року з військовими почестями.

По смерті залишилась тітка.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 27 жовтня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]

• Абашин Герман Едуардович
• Небесна Гвардія (рос.)^{[недоступне посилання з червня 2019]}