Дніпро (місто)

Дніпро́[⇨] (МФА: [d̪ɲiˈprɔ] ( прослухати), у 1926—2016 роках Дніпропетровськ) місто в Україні на обох берегах річки Дніпро, адміністративний центр Дніпропетровської області, Дніпровського району та Дніпровської міської громади. Місто є четвертим за чисельністю населення (968 502 станом на 1 січня 2022 року) в Україні після Києва, Харкова та Одеси. Дніпро вважається «космічною столицею» України.

Дніпро
Герб Дніпра Прапор Дніпра
Діловий центр міста
Основні дані
Інша назва Космічна столиця України[1][2]
Країна  Україна
Регіон Дніпропетровська область
Район Дніпровський район
Код КАТОТТГ UA12020010010037010
Засноване 1776
Статус міста з 1778 року
Поділ міста 8 районів
Населення 968 502 (01.01.2022)
 - повне 968 502 (01.01.2022)
Агломерація Дніпровська агломерація
Площа 409,718 км²
Густота населення 2394 осіб/км²
Поштові індекси 49000—49489
Телефонний код +380-56 — для 7-значних,
562 — для 6-значних номерів
Координати 48°27′58″ пн. ш. 35°01′31″ сх. д.
Водойма р. Дніпро, Самара, р.Жабокряч , р. Гнилокіш, р. Шпакова, р. Війтиха, Обухівські озера
День міста друга (іноді третя) субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Дніпро-Головний, Дніпро-Лоцманська
До Києва
 - фізична 390 км
 - залізницею 532 км
 - автошляхами 447 км
Міська влада
Адреса 49070, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, тел. +380(56) 745-54-66
Вебсторінка Міська рада Дніпра
Міський голова Філатов Борис Альбертович

 Дніпро у Вікісховищі

Карта
Дніпро
Дніпро

Місто Катеринослав засноване на землях тільки-но знищеної Запорозької Січі у 1776 році у пониззі річки Самари, вже у 1787 році перенесено на теперішнє місце на Дніпрі, поряд з козацькою слободою Половицею (зараз — середмістя сучасного Дніпра). Також на території сучасного міста на той час вже існувала низка козацьких поселень (містечко Нові Кодаки та інші).

Катеринослав, став адміністративним центром захоплених Російською імперією при Катерині II великих територій Українського степу, зокрема після знищення Запорозької Січі, Кючук-Кайнаджійського і Ясського договорів (Новоросійської та Катеринославської губернії). Його початково задумано як третю столицю колишньої Російської імперії[3], після Москви і Петербурга. З викриттям і початком промислової розробки покладів залізної руди на Криворіжжі Катеринослав швидко перетворився на важливе промислове місто Російської імперії. У XX ст. Дніпропетровськ став одним із ключових центрів металургійної, ядерної, оборонної та космічної[4] промисловості СРСР. Через свою наявність об'єктів військової промисловісті місто перебувало у статусі закритого до початку 1990-х років[5].

У сучасній Україні, так само як і впродовж своєї попередньої історії, Дніпро залишається одним із її найвизначніших політичних, промислових, фінансових, наукових та культурних центрів.

Дніпро є центром Дніпровської агломерації з населенням майже 1,5 млн осіб.

Назва

Колишні назви:

19 травня 2016 року Верховна Рада України, відповідно до вимог закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[10], перейменувала Дніпропетровськ на Дніпро, викресливши з назви міста ім'я «всеукраїнського старости» й одного з організаторів Голодомору Григорія Петровського. За відповідне рішення на засіданні Ради проголосувало 247 депутатів[11].

У зв'язку із перейменуванням міста з'явилась невизначеність щодо передачі нової назви іншими мовами. Так, науковці з Українського інституту національної пам'яті вважають, що ця назва має однаково вимовлятись українською, російською та англійською: «Дніпро», «Днипро», «Dnipro».[12] Між тим, деякі мовознавці з таким підходом не згодні, тому транслітерація «Днипро», так само, як і інших українських топонімів, російською мовою неприпустима, адже для близьких, слов'янських мов застосовується переклад, натомість для англійської транслітерація — «Dnipro» — цілком обґрунтована[13]. Невизначеність призвела до того, що деякі ЗМІ використовують одну передачу назви, а деякі іншу[14][15]. У вересні 2018 року ЗМІ оприлюднили відповідь інституту Української мови за підписом Павла Гриценка, де на запит посадовців міської ради Дніпра була дана відповідь, що російською буде вірно саме «Днепр». Також у листі зазначено, що питання передавання власних назв російською мовою належить до компетенції мовознавців Російської Федерації[16].

Перейменування Дніпропетровської області при цьому тимчасово відкладене у зв'язку із тим, що її назву закріплено у статті 133 Конституції України.

Географія

Дніпро розташований у південно-східній частині України. Особливість Дніпра — небезпечні геологічні процеси, пов'язані з наявністю лесових товщ та розвитком техногенного підтоплення. Особливо ці процеси проявляються на правобережжі. Підтоплення створює передумови розвитку просадок у лесових породах та зсувів, призводить до деформації та руйнування будівель.

Київ ~ 503 км
Мінськ ~ 973 км
Полтава ~ 212 км
Харків ~ 234 км
Воронеж ~ 583 км
Кропивницький ~ 244 км
Львів ~ 962 км
𝒩 Донецьк ~ 258 км
Луганськ ~ 417 км
𝒲    Дніпро    
𝒮
Кривий Ріг ~ 148 км
Нікополь ~ 110 км
Одеса ~ 470 км
Кишинів ~ 593 км
Запоріжжя ~ 104 км
Севастополь ~ 541 км
Маріуполь ~ 369 км

Правобережжя

Вигляд на Нагірну частину міста з лівого берега

Центр міста знаходиться на правому високому березі Дніпра, на Придніпровській височині. Поетично місто називається «містом на трьох пагорбах», що є частиною Придніпровської височини.

Сучасна забудова на правому березі

Балки (яри) правобережжя: Довга, Рибальська, Аптекарська, Тунельна, Біла, Кринична.

Малі річки правобережжя Бельба , Брянська балка , Війтиха (Сухачівка; витік річки), Войцеховська балка (притока Мокрої Сури), Жабокряч (нижня течія взята в колектор), Половиця (річка; крім Аптекарської балки течія взята в колектор), Кленовий байрак (нині в колекторі).

На заході, північніше Діївки плавні, з головною протокою Річиця (Старий Дніпро).

Лівобережжя

Лівобережжя міста знаходиться на Придніпровській низовині. В Індустріальному районі й понад Дніпром — піщані дюни. У межах міста в Дніпро впливає річка Самара. На заході лівобережжя в Амур-Нижньодніпровському районі багато озер — залишків давньої гідросистеми Протовчі, руслом якої прорите нове русло Орелі.

Інші річки лівобережжя: Гнилокиш, Кримка, Маячка, Шпакова, Шиянка (нині не існує). Шиянка визначала Ігренський острів (нині півострів).

На Дніпрі та Самарі у межах міста розташовано чимало островів: Дівочий, Діївський, Діївська Дача, Зелений, Намистанка, Мировий, давній Монастирський, Обухівський, Олексіївський, Пороховий, Самарський, Сергіївський, Старуха, Шевський, Свинячий, Кам'януватий, Кодачек. До 1934 року існували острови Воронцовський (Становий), Попова коса. Також розташовані півострови Файнберґа, Ігренський , Коров'ячий. В акваторії Дніпра та Самари розташовані затоки Діївська, Амур — Гавань,Самарська, Ігренська , Шеміловка, Сусанка, Шиянка (колишнє гирло однойменної річки, затока утворилась внаслідок спорудження Дніпрогесу).

Історичні місцевості

Складові частини м. Дніпра

Клімат

Клімат Дніпра класифікують як вологий континентальний клімат без сухого сезону і з жарким літом. Середньорічна температура повітря становить +9 ° C, найнижча - в січні: -3,6 ° C, найвища - в липні: +22,1 ° C. У році в середньому 260 сонячних днів. Самий вологий місяць - червень. Самий сухий - жовтень. Самий жаркий місяць - липень, найхолодніший - січень. Максимальна кількість опадів припадає на період з середини жовтня до середини квітня. Влітку будь-які опади в Дніпрі трапляються рідше, проте найчастіше набувають форми сильної зливи із грозою. Водночас зими супроводжуються сильними снігопадами. Так, наприклад, сніговий покрив сягнув 33 см у січні 2015.[17]. Середня температура взимку мінус 3-4 градуси. Мороз переноситься гірше через дніпровську вологость та вітер. Холода починаються на початку грудня, коли температура опускається нижче нуля. Бувають ночі коли мороз нижче мінус 25 градусів, хоча і рідко, раз в 10-15 років. Найважче переноситься грудень, в холодні роки можливі різкі перепади температури і сильні морози після теплих днів. Для нього також характерні: щільна хмарність, вологі вітри, ожеледь [18].

Клімат Дніпра (1987-2016)
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 12,3 17,5 24,1 31,8 36,1 37,8 39,8 40,9 36,5 32,6 20,6 16,3 40,9
Середній максимум, °C −1 0,0 6,0 15,2 22,1 25,6 28,0 27,5 21,5 13,8 5,1 0,2 13,7
Середня температура, °C −3,6 −3,4 1,8 9,7 16,2 19,9 22,1 21,4 15,6 8,9 2,0 −2,4 9,0
Середній мінімум, °C −6,1 −6,3 −1,6 4,2 10,6 14,6 16,7 15,8 10,7 5,0 −0,8 −5,3 4,8
Абсолютний мінімум, °C −34 −27,8 −19,2 −8,2 −2,4 3,9 5,9 3,9 −3 −8 −17,9 −27,8 −30
Норма опадів, мм 78.5 52.6 41.4 32.3 33.3 24.6 14 9.1 13.7 28.2 74.2 100.8 502.7
Годин сонячного сяйва 127,1 162,4 241,8 270,0 322,4 360,0 381,3 353,4 300,0 248,0 150,0 111,6 3028
Вологість повітря, % 83.3 76.8 71.6 64.5 58.9 55.0 53.2 55.7 57.0 63.1 75.6 82.9 66.5
Джерело: Погода та клімат
Кліматичні показники Дніпра
Місяць Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній світловий день 9.0 10.0 12.0 14.0 15.0 16.0 16.0 14.0 13.0 11.0 10.0 9.0 12.5
Середній ультрафіолетовий індекс 3 4 6 8 9 10 11+ 10 8 6 4 3 6.8

У зв'язку з географічним положенням міста, що робить його територію місцем для виникнення температурних інверсій, а також значною автомобілізацією населення, Дніпро страждає від атмосферного забруднення, який проявляється у формі смогу. Сезон зі смогом триває приблизно з травня по жовтень. Долина, у якій розміщується місто, утримує значну частину забруднення, що виділяються двигунами транспортних засобів та промисловими підприємствами, також на додачу негативним чинником є низька кількість опадів і затяжні літні посухи.

Історія

Доісторичні часи

Історія міста Дніпра пов'язана з історією краю, яка сягає далекої давнини. Ще з часів палеоліту місцевості біля Дніпровських порогів були щільно заселені. Близько 100 тис. р. до н. е. до сучасного Дніпра з півночі насунувся Скандинавський льодовик. Протягом неоліту-бронзової доби землі над порогами населяли племена сурської, середньостогівської, ямної, катакомбної культур. Існує думка, що саме в цих краях вперше було використано коней для їзди верхи, а також було винайдене колесо. Завдяки цьому скотарський спосіб ведення скотарства поширився саме з Придніпровських степів. У 2-й половині II тис. до н. е. у Причорноморських степах закріпилися племена зрубної культури (кіммерійці). У I тис. до н. е. на дніпровських землях існувала Скіфська держава (скіфи). Скіфів витіснили до Криму сармати у III ст. до н. е., а сарматів згодом — германські племена готів (прийшли з Польщі у III ст. н. е.): пам'ятки черняхівської культури знайдені на території козацького міста Самар. Надалі (IV—IX ст.) через край пройшли орди гунів, авар, угрів.

Середньовіччя

За часів Київської Русі вже у ІХ ст. н. е. на Монастирський острів завертали княжі дружини для відпочинку. Існує легенда, що візантійські монахи ще близько 870 року(?)  збудували тут монастир — можливо, на честь того, що він був, за деякими даними (Житіє Святого Амвросія) найпівнічнішим пунктом у подорожі Святого Андрія Первозваного. Навколишні землі були під владою кочовиків хозарів, печенігів, а потім половців. Академік Б. О. Рибаков вважав, що головне улицьке місто Пересічень, яке згадується в літописах, мало знаходитися на Дніпрі, південніше Києва. Через це увагу дослідників привертають рештки великого слов'янського поселення, яке існувало в 800—1300 рр. на піщаних пагорбах Ігренського півострова, де Самара впадає у Дніпро. Знахідки свідчать про інтенсивні торговельні відносини як із Київською землею, так і з кочівниками печенігами, вежі яких стояли поруч з улицькими житлами. Місто на Ігренському півострові було зруйноване татарами у 1240 р., та його мешканці відійшли вище за течією Самари, де відновили перевіз (відомий з 16 століття як містечко Самар). Того ж року було зруйновано монастир на острові і поселення на дніпровому острівці навпроти теперішнього Старого Кодаку.

У XVI—XVIII століттях територія майбутнього міста належала Запорозькій Січі.

1500 або 1550 р. датується поява на правому березі р.Самари, біля гирла (зараз околиця Дніпра, біля с.Шевченка) козацького торговельного містечка Самар (згадується у грамоті польського короля і і підтверджується археологічними знахідками)

У 1635 році південніше, біля першого дніпрового порогу польською владою побудована фортеця Кодак, на відкритті якої був присутній і майбутній Гетьман Богдан Хмельницький. Того ж року фортецю захопив козацький загін на чолі з Іваном Сулимою, але урядові війська з реєстровцями відбили її. 1648 року, на початку Визвольної війни, Кодаком знов заволоділи козаки.

У 1660 році у запорізьких архівах з'являються документи, які свідчать, що біля сучасного міста Дніпра існує селище Нові Кайдаки, яке у 1750 році вже називається містом.

Поселення на території сучасного Дніпра до заснування Катеринослава

Загалом, на території сучасного міста і околиць відомо декілька поселень і міст, які виникли ще у козацьку добу:

План фортеці Кодак (1635)

У 1711 році за умовами Прутського трактату землі Запорожжя опинились під протекторатом Османської імперії, фортеця Кодак була знищена, але вже 1734 року козаки повернулись на Запорожжя і було укладено Лубенський договір про визнання запорожцями московського протекторату

Новий Кодак

За свідченнями історика XIX століття Ф. Макаревського, у 1645 році в містечку Новий Кодак стараннями місцевих мешканців було побудовано дерев'яну церкву св. Миколи. Цю дату можна вважати початком міста Дніпра.

Наприкінці XVII ст. — початку XVIII століття Новий Кодак почали заселяти сімейні козаки. Ще з 1564 року біля Нового Кодаку відомі козацькі курені у Таромському, які 1704 отримали статус слободи, а пізніше з'явилися козацькі поселення Половиця (1743), Сухачівка (1770), Діївка (1775).

У середині XVIII ст. Новий Кодак був велелюдним містом, центром Кодацької паланки Підпільненської Січі. За переписом 1754 р. в ньому проживало близько 4000 мешканців. В Новому Кодаку тричі на рік відбувалися ярмарки, діяло десятки ремісничих майстерень. У 1760-х роках в містечку з'явився стаціонарний ринок.

Усталений уклад запорозького міста Новий Кодак міняється після ліквідації Підпільницької Січі. Паланкова старшина ліквідується, замість неї в Новому Кодаку з'являється воєвода та городничий. У 1776 році Новий Кодак перетворюється на місце перебування адміністрації Саксаганського повіту Новоросійської губернії Російської імперії. Понад 10 років (1776—1789) Новий Кодак виконував функції повітового центру Саксаганського (з 1783 — Новокодацького) повіту. Тут також була резиденція Слов'янського і Херсонського духовного правління.

В останньому десятиріччі XVIII століття органічний розвиток міста Новий Кодак був штучно перерваний діями російської влади.

В середині 1780-х років російська імператриця Катерина II звеліла почати будівництво Катеринослава на правому березі Дніпра біля Кодаку. В описі Катеринославського намісництва за 1784 рік вказувалося, що Катеринослав засновується з містечка Новий Кодак. З появою Катеринослава починається імперський етап розвитку міста Дніпра.

За інерцією впродовж 17851791 років в Новому Кодаку розміщувалася адміністрація міста Катеринослава і повіту, а сам Новий Кодак в церковних і світських документах називався Катеринославом.

Впродовж першої половини 1790-х років адміністрація Катеринослава поступово виїхала з Нового Кодаку на нове місце (в район Половиці). У липні 1795 р. «сєлєніє» Новий Кодак (у 1793 р. мав близько 2000 мешканців) було приєднано до «міста» Катеринослава (у 1793 р. мав близько 800 душ населення). Подібне було зроблено і з новокодацькими ярмарками. У серпні того ж року кодацьку поліцію було підпорядковано катеринославській, а казенним селянам запропоновано записатись в купці чи міщани. З 355 дворів Новий Кодак залишила 121 родина. У 1796 році був відкритий наплавний міст біля Катеринослава, який звів нанівець значення Новокодацького перевозу.

Катеринослав

Монумент Катерині II (1840—1920)

У 1775 році, після чергової переможної війни з Османською імперією, запорізьке козацтво було ліквідовано, а землі Запорожжя увійшли до складу Новоросійської і Азовської губерній. Щоб керувати цими землями, потрібен був адміністративний центр. Таким центром повинен був стати Катеринослав.

Офіційна історія Катеринослава розпочалась у 1776 році, коли було затверджено план будівництва міста у межах тільки-но створеної на землях запорожців Азовської губернії, на річці Кільчень при її впадінні у річку Самара. Цей Катеринослав опісля називався Першим (Катеринослав І), Лівобережним, Кільченським. Але незабаром з'ясувалося, що місце для губернського центру було обрано досить невдало: під час весняних і осінніх повеней все заливалося водою, що призводило до спалахів епідемій, а найголовніше — місто було далеко від судноплавного до початку порогів Дніпра. Це призвело до того, що наказом Катерини II від 22 січня 1784 р. Катеринослав перенесли на правий берег Дніпра на підвищену місцевість. Катеринослав I в свою чергу було перейменовано на Новомосковськ (який, втім, також незабаром було перенесено на інше місце, вище по Самарі).

Російська імператриця Катерина II мріяла на новоздобутих землях збудувати «Південну Пальміру» — столицю Російської імперії, порівнюючи Санкт-Петербург — «Північна Пальміра». Планувалось побудувати вищий (132 м) за папський собор в Римі (Ватикан). (Але величезним планам не було дано збутися; вони були забуті коли Катерина ІІ померла). Урочисте заснування імператрицею собору відбулося 9 травня 1787 року, під час її помпезної подорожі по тільки-но захоплених землях. Будівельники встигли лише закласти величезний фундамент (нині— Соборна площа Дніпра). Це ще одна дата заснування Катеринослава: 1887 року містяни святкували 100-річчя міста. Але найдавнішою спорудою в місті нині вважається кам'яний верстовий стовп біля собору.

Деякий час між двома Катеринославами частина губернських установ була розташована у старовинному Новому Кодаку, який фактично і виконував функції губернського міста.

1789 року було засновано німецькі колонії по Самарі Кронгартен (нині — східна частина м. Підгородне), Йозефсталь (нині Самарівка), Фішерсдорф (нині — Рибальське). У гирлі Мокрої Сури було заснованое колонію Ямбург. 1794 р. було засновано перше промислове підприємство суконну фабрику (біля теперішнього вокзалу). 1796 року засновано село Краснопілля.

У 17981802 роках за наказом імператора Павла І місто носило назву Новоросійськ і було центром величезної Новоросійської губернії від Дністра до Дону і Криму включно.

Все XIX ст. Катеринослав розвивався дуже повільно. Так, якщо 1804 р. населення міста становило 6,4 т. осіб, то 1850 — лише 13 тисяч. У середині сторіччя у місті знаходилось декілька салотопних, миловарних заводиків, суконна мануфактура. Справжній розвиток міста розпочався після організації промислового видобування донецького вугілля та криворізької залізної руди (поклади якої відкрито Олександром Полем), а також відкриття залізниці (1884) між цими промисловими районами з мостом через Дніпро.

Дніпро (Катеринослав) на мапі Шуберта, приблизно 1888 рік
Катеринославський проспект на початку XX століття

На лівому березі станція Катеринослав з'явилась ще у 1873 році (гілка з Синельникова). А відкриття вокзалу відбулося після пуску величезного мосту через Дніпро у 1884 році.

Почалось будівництво металургійних підприємств на заході міста та на лівому березі:

Біля заводів стрімко зростали робітничі поселення Солдатська (Чечелівка), Фабрічна, Брянська, Амур, Бараф, Сахалін, Султанівка і ін. Якщо у 1865 році населення міста становило 23 тис.осіб, в 1887 — 48 тис. осіб, то в 1910 — вже 196 тис.осіб (без Лівого берега, який увійшов до складу міста тільки у 1925). Основну етнічну групу становили українці, крім них у Дніпрі проживали росіяни та євреї та інші.[19]

1896 р. у Катеринославі з'явилася телефонна мережа і станція.

У 1897 році бельгійські підприємці запустили в Катеринославі електричний трамвай — 3-й в Імперії після Києва та Нижнього Новгорода.

У 1899 р. було засновано Вище гірниче училище (У подальшому гірничий та металургійний інститути/академії)

Катеринослав швидко перетворився на один з найбільших промислових центрів здобутих Російською імперією південних та східних українських земель. Розвиток промисловості та сільського господарства було продемонстровано на південно-російській сільськогосподарській, промисловій та кустарній виставці 1910 року. Місцевий пролетаріат відігравав значну роль у революційному русі на початку ХХ ст.

Однією з яскравих сторінок в історії міста було життя й діяльність у ньому з 1902 р. видатного українського історика Дмитра Івановича Яворницького (1855 - 1940)

Вчений надрукував понад 210 праць з історії України, Середньої Азії, Росії. Найголовніші з них: «Історія запорозьких козаків» у трьох томах, «Джерела для історії запорозьких козаків», «Слідами запорожців», «До історії степової України». Яворницький був також відомим археологом, керував розкопками сотень курганів ямної культури, доби заліза та запорозьких часів. Крім наукових історичних праць, Яворницький написав ще й ґрунтовну історію міста, у якому пройшли найплідніші роки його життя. Багато сил і енергії віддавав учений місцевому історичному музею, яким він керував у 19021933 роках. Засновано його було 1849 року як Музей старожитностей Катеринославської губернії. 1912 року музею була передана колекція Олександра Поля, катеринославського колекціонера і краєзнавця, мати якого була онукою наказного гетьмана Павла Полуботка. Проводячи археологічні розкопки та експедиції на території Катеринославщини, О. Поль зібрав понад 5 тисяч предметів старовини, що стали основою музею його імені, а пізніше увійшли до історичного музею імені Д. Яворницького. Великою заслугою Яворницького було те, що він зібрав і ввів у науковий обіг величезну кількість історичних джерел, котрі доти лежали в архівах. Чимало з них він експонував у своєму музеї. Яворницькому доводилося витрачати на експедиції власні кошти, якщо не вдавалося зібрати їх у приватних осіб. Йому також належить заслуга того, що він домігся від радянського уряду проведення великих розкопок на території майбутнього Дніпрогесу, врятувавши таким чином сотні безцінних пам'яток історії.

Січеслав

Після здобуття Україною незалежності на початку 1918 року і проголошення Української Народної Республіки була запропонована назва Січеслав, що нагадувало про козацький характер цього краю, але повністю офіційно місто не встигло затвердити нову назву і фактично залишалося з попередньою назвою Катеринослав.

Хоча в деяких документах 19181919 і навіть не послідовно до 1926 року місто згадується саме як Січеслав. Це підтверджував український письменник Василь Сокіл, який писав[20]:

«Щодо Січеслава згадую, що в роки, коли у Катеринославі на довший час запанувала українська влада, місто вже було перейменовано на Січеслав. Газети вживали цю назву, в установах офіційно також користувалися нею. А з приходом більшовиків усе скінчилося. Згадка про Січеслав деякий час лунала в студентських колах»

Влада УНР у місті протрималась до 11 січня 1918 року, коли після запеклих боїв Січеслав був захоплений переважаючими силами більшовицьких військ.[21]

Наприкінці березня 1918 року Катеринославський кіш Вільного козацтва розпочав операцію по звільненню Січеслава. Загоном керував Гаврило Горобець — син залізничника з Катеринослава. Загін звільнивши Жовті Води та П'ятихатки, 4 квітня увірвався на станцію Горяїново (нині ця станція лежить у межах міста) та за допомогою німецьких та австро-угорських військ оволоділи містом.[22] При звільненні міста від більшовиків загинуло 8 німецьких солдатів, 18 отримали поранення.[23]

В період з 27 листопада 1918 року по 2 січня 1919 року відбувся Катеринославський похід.

Цього разу влада УНР та Української Держави протрималась до 30 грудня 1918 року, місто вперше зайняли війська Нестора Махна.

2 січня 1919 року в результаті запеклих боїв з більшовиками, у яких брали участь українські повстанські загони отамана Малашко та Божка, Січові Стрільці під командуванням отамана Самокиша, до яких приєднався повстанський загін отамана Сакви з Верхньодніпровського повіту звільнили Січеслав та вибили більшовиків та махновців на лівий берег Дніпра. При цьому махновці зазнали значних втрат. Востаннє влада УНР протрималась у місті до 26 січня 1919 року, коли радянські війська під командуванням Павла Дибенка захопили місто й встановили тут радянську владу.[24]

Впродовж 19191921 років Січеслав декілька раз був столицею Української Вільної Анархічної Республіки Нестора Махна, коли його війська займали місто.

Дніпропетровськ

Під час українсько-більшовицької війни місто неодноразово переходило з рук в руки і прийшло у занепад. Але протягом перших п'ятирічок було, в основному, відновлено, а в подальшому стало одним з центрів сталінської індустріалізації.

19 липня 1926 року Катеринослав було перейменовано на Дніпропетровськ (на честь діяча комуністичної партії місцевого походження Григорія Петровського, одного з організаторів Голодомору 1932—1933 років)[25].

У 1920-х роках до складу міста було включено робітничі селища на лівому берегу Дніпра — Амур, Нижньодніпровськ, Мануйлівку, Сахалін тощо.

Для робітників 1925 р. було побудовано селище ім. Фрунзе (нині одноповерхова забудова в районі пр. Петровського/І. Мазепи).

На початку 1930-х років у Дніпропетровську побудовано низку вищих навчальних закладів, зокрема Інженерно-будівельний інститут; Інститут інженерів залізничного транспорту.

1933 р. був складений перший радянський генеральний план Дніпропетровська, згідно з яким передбачався інтенсивний розвиток лівобережжя, а р. Дніпро мала стати елементом центральної частини міста, планувалося будівництво набережної; також було намічено будівництво ще двох мостів через Дніпро — в центрі і в районі Нових Кайдаків, а також мостів через балки на правобережжі. Планом передбачалася квартальна система забудови, а також знесення у центрі малоцінної забудови.

На виконання цього плану у 1935 р. по мосту через Дніпро на лівий берег було прокладено трамвайну колію.

1939 р. у місті було відкрито величезний стадіон «Сталь», споруджений на місті міського цвинтаря (з 1949 — стадіон «Металург»).

Населення міста з 1926 по 1939 рр. зросло майже удвічі до більш ніж півмільйона осіб.

1 вересня 1939 року почалася Друга світова війна, а 22 червня 1941 року німецько-радянська війна. 25 серпня 1941 року Дніпропетровськ окуповано німецькими військами. Тут розташувалась нацистська окупаційна адміністрація однойменної генеральної округи Райхскомісаріату Україна, а також Дніпропетровських міської (нім. Kreisgebiet Dnjepropetrowsk-Stadt) та земельної (нім. Kreisgebiet Dnjepropetrowsk-Land) округ. Окупаційна влада намагалася відновити життя міста, комунікації і промисловість[джерело?], зруйновані радянськими та німецькими військами, що змогли зробити лише частково.

Пам'ятник Леніну на центральній площі, демонтований під час Революції гідності 21 лютого 2014

25 жовтня 1943 року після руйнівних обстрілів містом заволоділи радянські війська.

Вже до 1945 р. основні підприємства Дніпропетровська були відновлені, того ж року розпочалося будівництво радіозаводу і автозаводу (з 1951 р. — ракетний завод, з 1966 — ПМЗ). У 1947 р. стало до ладу підприємство електротехнічної промисловості «Енерговугілля» (згодом — завод шахтної автоматики). Того ж року у місті відкрито першу тролейбусну лінію «Центр-Вокзал». Було відновлено і розширено мережу електричного трамвая.1952 р. на о. Чаплі було розпочато будівництво Придніпровської ГЕС і селища при станції (Придніпровськ), а 1953 — заводу важких пресів, згодом - Шинного заводу.

Відновлювались також громадські і житлові будівлі. Так, 1951 р. закінчено будівництво нового залізничного вокзалу.

У центральній частині міста 1966 р. було споруджено автомобільний міст через річку Дніпро.

У 1950-х роках місто будувалося у соцреалізмі. У 1960-ті роки розпочалося масове житлове будівництво, 5-поверхова «хрущовська» забудова з'явилась вздовж проспектів Петровського, Гагаріна, Слобожанського (ім. газети «Правда»), вулиць Тітова, Дніпропетровської тощо. У 1970-ті у Дніпрі вперше з'явилися багатоповерхові «спальні» райони «Перемога», «Тополя», «Сокіл», «Сонячний», «Червоний Камінь», «Парус», «Комунар» (зараз — «Покровський»), а на початку 1980-х «Фрунзенський» (зараз — «Ломівський» та «Кам'янський»), «Лівобережний», «Кротова» за рахунок чого можливість покращити свої житлові умови отримали сотні тисяч дніпропетровців[джерело?].

Розвиток міста продовжувався до середини 1980-х років, коли настала «перебудова».

Після падіння радянської імперії промисловість занепала, масове житлове будівництво припинилось, у плачевному стані опинились міський комунальний транспорт, житлово-комунальна сфера, більшість доріг, однак було добудовано новий автовокзал, Південний міст через Дніпро, реконструйовано центральний ринок "Озерку" і відкрито першу чергу метрополітену з 6 станцій довжиною 7,8 км (29.12.1995).

З початку нового тисячоліття з'явились деякі ознаки поліпшення становища міста, що знайшло відображення у будівництві нових окремих багатоквартирних житлових будинків, торгово-розважальних центрів, капітальному ремонті деяких вулиць.

Впродовж 20112013 років капітально відремонтовано основні магістралі міста — зокрема, Запорізьке шосе, проспект Слобожанський, розпочалося будівництво об'їзної дороги, навіть завершено її першу чергу — ділянку між Запорізьким і Криворізьким шосе. Проте криза, яка розпочалася в Україні у 2014, посилена наслідками тимчасової російської окупації частин Донецької та Луганської областей та анексії Криму, зашкодила подальшому розвитку країни і зокрема міста.

4 жовтня 2012 року відбулося урочисте відкриття нового заводу «Інтерпайп Сталь» (до 2012 року — «Дніпросталь») корпорації «Інтерпайп» В. Пінчука. За даними керівників корпорації, «Інтерпайп Сталь» має стати найбільшим по потужності (1,32 млн тонн на рік колісних і трубних заготовок) електрокрицетопним комплексом в Європі. «Інтерпайп Сталь» — найбільший інвестиційний проєкт (700 млн USD) за роки незалежності України і перший металургійний завод, побудований в Україні з нуля за останні 40 років.[26]

21 лютого 2014 року на центральній площі Дніпра на хвилі Революції Гідності, під час акції «ленінопаду» було повалено пам'ятник Леніну[27]. 1 березня 2014 відбулася спроба захоплення міста симпатиками «російського світу», яка, втім, була успішно нейтралізована[28].

Завдяки впровадженню децентралізації, яка розпочалася в Україні після подій Євромайдану у 2014 р., місцеві бюджети отримали значні кошти (загалом по Україні збільшення з 68,6 млрд в 2014 до 275 млрд грн в 2019 р.). Це дало змогу розпочати масштабні ремонти вулиць і парків міста, вуличного освітлення, системи зливової каналізації. Нового поштовху незабаром зазнало будівництво метрополітену.

У 2015 році капітально відремонтовано вулицю Робочу і проспект Миру. Наприкінці листопада з'явилося рішення міської влади про перейменування низки вулиць Дніпропетровська (згідно з вимогами законодавства України про декомунізацію)[джерело?].

Наприкінці 2015 р. відбулися вибори міського голови, які виграв колишній заступник голови місцевої ОДА Борис Філатов (на той час народний депутат України).

29 січня 2016 року активісти демонтували пам'ятник радянському функціонеру Григорію Петровському на Вокзальній площі.

2016 року успішно пройшли підготовчі процедури до освоєння кредиту ЄБРР на добудову 4 км першої гілки метрополітену (304 млн. євро). Переможець тендеру компанія Limak (Туреччина) розпочала будівництво. Завершити три станції в середмісті планується до кінця 2024 року.

Протягом 2016 року продовжено ремонт основних магістралей міста — зокрема, відремонтовано вулицю Калинову, маршала Малиновського, проспект Богдана Хмельницького.

19 травня 2016 року Верховна Рада України на виконання Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» прийняла рішення про перейменування міста Дніпропетровськ на Дніпро.

Дніпро

Логотип міста Дніпро[29]

18 грудня 2016 року повідомлено рішення Уряду України про націоналізацію найбільшого дніпровського і українського банку «ПриватБанк».

9 серпня 2017 року в медіацентрі «Інформатор» оголосили переможця конкурсу на найкращу концептуальну ідею марки міста Дніпро та його логотипу[30].

Протягом 2017-2019 рр. тривав капітальний ремонт центрального ("Нового") мосту через Дніпро, але восени 2021 з'явилася інформація про планування ремонту опор цього моста.

У листопаді 2020 р. міським головою у 2-му турі переобрано Бориса Філатова.

Адміністрація

Устрій

Органом місцевого самоврядування є Дніпровська міська рада, яка обирається раз на 5 років в кількості 64 депутатів.

Їх представлено п'ятьма партіями: Опозиційний блок (25 депутатів), УКРОП (21 депутат), «Громадська сила» (7 депутатів), «Блок Порошенка» (6 депутатів), «Самопоміч» (5 депутатів).

Виконавчу владу очолює міський голова та Виконавчий комітет, який складений з 14 членів. Міським головою Дніпра за результатами 2-го туру місцевих виборів 2015 є Борис Філатов від партії УКРОП.

У листопаді 2010 року в Дніпропетровську прем'єр-міністр Ізраїлю Шимон Перес відкрив найбільший в світі молебельний дім руху Хабад на березі Дніпра (площа 4 га).

Адміністративний поділ

Адміністративний поділ Дніпра, (2021)

Наразі існує поділ міста Дніпра на 8 адміністративних районів. 5 — на правому березі річки Дніпро: Новокодацький, Центральний, Чечелівський, Соборний та Шевченківський. 3 — на лівому: Амур-Нижньодніпровський, Індустріальний та Самарський.

У підпорядкуванні міської ради також перебуває селище міського типу Авіаторське.

У XIX столітті Катеринослав був розділений на 3 адміністративні частини, що визначалися дією трьох поліційних частин. Спочатку вони мали номери: Перша, Друга (зараз Центральний район) і Третя частина. Згодом до них додалося означення «поліційна». Потім числові назви зникли, змінившись на Соборна, Дніпровська. 1897 року було вирішено збільшити число частин міста до 7: Соборна, Дніпровська, Троїцька, Воскресенська, Олександрівська, Брянська Кодацька і Фабрична. На початку 1920 року місто було розділено на 5 районів включно із Задніпров'ям: Амур-Нижньодніпровський, Міський (у майбутньому Кіровський і згодом Жовтневий), Залізничний, Кодацький (у майбутньому Новокодацький) та Фабрично-Чечелівський (сучасний Чечелівський).

Населення

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1840 12 414
1897 112 839 +809.0%
1914 211 100 +87.1%
1926 187 570 −11.1%
1939 526 998 +181.0%
1959 661 547 +25.5%
1970 862 100 +30.3%
1989 1 177 897 +36.6%
2001 1 065 008 −9.6%
2014 993 094 −6.8%
2017 1 002 636 +1.0%
2020 990 724 −1.2%
2022 968 502 −2.2%
[31][32][33][34]

Станом на 1 січня 2022 року населення налічувало 968 502 осіб. Серед міст України Дніпро посідає 4 місце за чисельністю населення.

Національний склад населення Дніпра за даними переписів, %:

1926[35]1939[36]1959[37]1989[38]2001[38]
українці36,054,661,562,572,6
росіяни31,623,427,931,023,5
євреї26,817,97,63,21,0
білоруси1,91,91,71,0

Економіка

Перебуваючи столицею величезної південної губернії, Катеринослав розвивався як звичайний провінційний сільськогосподарський центр. Тільки з відкриттям наприкінці 19 століття Криворізького залізорудного родовища почався інтенсивний розвиток міста. В цей період діяло близько 170 великих та малих заводів і фабрик. Величезні прибутки промисловців зумовили швидкий розвиток міської інфраструктури та благоустрій території міста.

На початку ХХ століття промисловість продовжувала розвиватись і у 1930-ті роки місто перетворилось на потужний індустріальний центр.

Відділення НБУ в Дніпрі

Дніпро є одним з провідних фінансових центрів України. Місто займає одне з провідних місць на фондовому ринку країни — працюють 2 фондові біржі. Активно розвивається ринок страхових послуг.

Будівельний комплекс за своїми виробничими потужностями, величині основних фондів, кількості робітників перебуває на другому місці в Україні. На території міста працює більше 150 підрядно-монтажних будівельних організацій різних форм власності, 56 проєктних і пошукових організацій, 540 малих будівельних підприємств, які виконують роботи з проєктування, будівництва та ремонту. Широке використання сучасних будівельних технологій та матеріалів дає можливість надати місту з 233-літньою історією сучасний вигляд. Господарчий комплекс міста складають більше 20 тисяч підприємств. У 1993 році була заснована мережа АТБ-Маркет, нині одна з найбільших у країні.

Місто має потужний промисловий потенціал, який характеризується високим рівнем розвитку важкої індустрії. На більш ніж 200 промислових підприємствах 13 галузей виробляється 4,5 % всієї промислової продукції України.

Зеніт-3SLБ на стартовому майданчику

2009 року промислові підприємства міста реалізували продукції більш ніж на 30 мільярдів гривень (30,0 % загального обсягу продукції, реалізованої в області).

Основа промисловості міста металургійний комплекс. Продукція галузі становить 6,9 % від загального обсягу виробництва чорної металургії України, зокрема: труб — 51,4 %, сталі — 5,3 %, чавуну — 5,0 %, прокату — 4,4 %, коксу — 4,0 %. Основні підприємства галузі — відкриті акціонерні товариства: «Дніпровський металургійний завод», «Дніпрококс», «Комінмет», «Дніпровський трубний завод», «Нижньодніпровський трубопрокатний завод».

Машинобудівна та металообробна галузь промисловості міста у загальнодержавному виробництві машинобудівного комплексу становлять 10,5 %. Найбільш розвинутими є металургійне, транспортне, електротехнічне, гірничо-шахтне і гірничорудне, будівельно-шляхове й комунальне, хімічне і полімерне машинобудування, верстатобудування. Лідерами галузі є: відкриті акціонерні товариства «Дніпровський машинобудівний завод», «Дніпроважмаш», «Дніпропрес», «Дніпровагонрембуд», науково-виробниче об'єднання «Дніпровський електровозобудівний завод». Продукція галузі — трактори, преси, вагоноопрокидувачі, шлаковозні чаші, трамваї, тролейбуси, магістральні електровози.

Дніпро — один зі світових центрів ракетно-космічного будування. Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод» та Конструкторського бюро «Південне» розробили і виготовляють екологічно чисті ракетоносії «Зеніт», космічні апарати з унікальними можливостями та беруть участь в реалізації проєкту «Морський старт» у складі міжнародного консорціуму чотирьох країн (США, Росії, України, Норвегії). Хімічна галузь — це 7 підприємств; продукція: лакофарбові матеріали, мінеральні добрива, гумотехнічні вироби для багатьох галузей — космосу, повітряного транспорту, понад 80 типорозмірів шин, зокрема великогабаритних та низького тиску для сучасної сільськогосподарської техніки, які експортуються у 30 країн світу. Продукція галузі становить 7,5 % обсягів виробництва хімічної та нафтохімічної промисловості України. Розвинуті легка промисловість, харчова та переробна промисловості. В місті виробляється 5,6 % обсягу виробництва продуктів харчування в Україні.

У Дніпрі розташований головний офіс найбільшого в Україні банку ПриватБанку, який входив у приналежну Ігорю Коломойському і Геннадію Боголюбову групу Приват, але банк вже перейшов в державну власність через розкрадання його активів самими власниками. До групи безпосередньо або опосередковано входить більше 100 підприємств в Україні та світі. Її головний конкурент Інтерпайп, металургійна компанія, що спеціалізується на виробництві труб і коліс для залізничного транспорту. Її засновником є Віктор Пінчук.

Зовнішньоекономічна діяльність, яка здійснюється майже з 130 країнами світу. Обсяг експортно-імпортних операцій становить понад 7 % загального зовнішньоторговельного обігу України. Експортний потенціал міста в основному становить продукція підприємств чорної металургії, машинобудування, хімічної, харчової та легкої промисловості, а імпортують в місто, головним чином, природний газ, нафтопродукти, продукція машинобудування.

Інфраструктура

Транспорт

Містом проходить низка важливих транспортних коридорів, серед них М04E50, Н08, Н11, Н31. У Дніпрі працює п'ять мостів через річку Дніпро.

Вокзальна площа з висоти пташиного польоту

Сучасний Дніпро є важливим залізничним вузлом та центром Придніпровської залізниці. Дніпро-Головний — головна пасажирська залізнична станція. Основними транспортними потоками, що проходять через Дніпро, є напрямки Донбас Західна Україна, Київ Крим та Одеса Миколаїв Херсон Москва.

2003 року денні потяги «Столичний експрес» були впроваджені на ділянці Київ Дніпро. Відтак практично було закладено підвалини розвитку нового виду транспорту: вже згодом денні прискорені поїзди завоювали значну прихильність у пасажирів[39]. «Південний експрес», що щоденно курсував між Дніпром та Сімферополем виключно вдень до 2014 року,  за 4,5-5 годин доїжджав до Сімферополя.

11 листопада 2012 року розпочато рух швидкісних електропотягів «Інтерсіті+» сполученням Дніпро Київ. З 26 травня 2013 року «Укрзалізниця» продовжила маршрут потяга сполученням Київ Дніпро до Запоріжжя[40], а іншого «Інтерсіті+» до станції Покровськ.

Центральний міст

У місті працює Дніпровська дитяча залізниця.

Міжнародний аеропорт «Дніпро» розташований за 15 км від центру міста, сполучає Дніпро (станом на 2019 р.) з такими аеропортами, як Київ, Львів, Відень, Тель-Авів, Тбілісі; також здійснюються чартерні рейси до відомих курортів Туреччини (Анталія), Єгипту (Шарм-еш-Шейх), Греції, Кіпру, Болгарії (Бургас), Грузії (Батумі). 2516 пасажирів можуть щоденно вилітати з аеропорту. У ньому базувалася компанія «Дніпроавіа», що була головним перевізником регіону.

Дніпровський річковий порт забезпечує суднам типу «річка—море» прямі міжнародні перевезення вантажів з виходом у Чорне море.

Станція метро «Металургів»

Дніпровський метрополітен, який став до ладу 29 грудня 1995 року — один із найкоротших у Європі. Має усього 6 станцій. Він сполучає центральний залізничний вокзал Дніпра із західною промисловою зоною та житловими масивами Червоний Камінь і Покровський. Керівники цього виду транспорту у Дніпрі нарікають на неспроможність витримувати конкуренцію з маршрутками і трамваями. Оператор — Управління Дніпровського метрополітену. Наразі ведуться роботи з будівництва ділянки завдовжки 2,4 км від станції «Вокзальна», заплановано відкриття трьох станцій: «Театральна», «Центральна» та «Історичний музей». Відкриття дільниці заплановано до 2023 року. У Державному бюджеті України на 2019 рік було заплановано виділення 1 млрд 392 млн гривень на продовження будівництва метрополітену. У перспективі також планується будівництво другої лінії.

Основним видом громадського транспорту з кінця 1990-х у місті є маршрутне таксі. У майбутньому можливе відродження парку автобусів великої місткості, рух яких на деяких маршрутах вже частково запроваджено.

У 1897 році Катеринослав став третім містом Російської імперії з електричним трамваєм. Золоті роки існування дніпровського трамвая припадають на 19701980-ті роки. Нині в місті працює 12 маршрутів трамваю. За останні роки закриті 6 маршрутів.

Дніпро Т203 у корпоративних кольорах «Дніпровського електротранспорту»

7 листопада 1948 року у Дніпрі відкрито тролейбусний рух. У подальші роки тролейбусна система сильно розширилася, але у 2000-ні роки дещо скоротилася — зокрема, було закрито маршрути № 13 (Центр — ж/м «Комунар»), № 6 (ДНУЗТ — Шинний завод), контактну мережу на них демонтовано. Нині у місті працює 20 маршрутів. Наприкінці 2017 року відкрито тролейбусний маршрут № 2 (вул. Глінки — ж/м «Парус-2») та № 14 (вул. Глінки — ж/м «Сонячний»), який став першим маршрутом у місті та в Україні, де курсують тролейбуси Дніпро Т203 з можливістю автономного ходу[41]. 8 вересня 2018 року відкрито тролейбусний маршрут № 21 «Площа Соборна — ж/м Сокіл-2»[42].

У вересні 2019 року відкрито новий тролейбусний маршрут на ж/м «Сонячний»[43][44]. 12 вересня 2020 року вперше відкрито тролейбусний маршрут від Соборної площі до житлового масиву Придніпровськ, який отримав № 6. Маршрут обслуговують тролейбуси Дніпро Т203 та БКМ-321 з опцією автономного ходу. Запуск тролейбусного маршруту вирішило системну проблему, яка існувала ще з моменту забудови житломасиву, де нині проживає більш ніж 23 тисяч мешканців міста[45].

Сфера послуг

У місті зареєстровано 13 677 об'єктів торгівлі, зокрема 4210 магазинів і 1322 підприємства громадського харчування. У Дніпрі працюють 100 супермаркетів, зокрема 4 гіпермаркети, 68 торгових центрів і 50 великих спеціалізованих магазинів. Крім того, на території міста функціонують 70 ринків, на яких щомісяця реалізується більше 2 тис. тонн сільгосппродукції. За перше півріччя 2013 року товарообіг склав 244 мільйони гривень, що перевищує аналогічний показник 2012 року на 31,8 мільйона гривень (15,0 %). Щодня ринки міста відвідують близько 100 тис. покупців.

Фактичний обсяг роздрібного товарообігу підприємств торгівлі та ресторанного господарства міста в 1 кварталі 2013 року склав майже 4,5 мільярда гривень. Дніпро займає перше місце серед обласних центрів країни по забезпеченості населення торговими площами магазинів. На одну тисячу жителів припадає 834 м² торгової площі. [46]

У місті акредитовані або мають філії близько 50 державних та приватних банків[47].

Діє 26 лікарень на 6520 місць, п'ять — дитячих. Мережа амбулаторно-поліклінічних закладів включає 25 самостійних амбулаторно-поліклінічних закладів та 119 амбулаторно-поліклінічних підрозділів, 12 центрів первинної медичної допомоги, 5 поліклінік та 7 стоматологій. Це місце роботи 4,5 тис. лікарів та більше 7 тис. молодших спеціалістів. Дніпропетровська область — один з регіонів медичної реформи.

Освіта і наука

Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара (Бібліотека)

У місті Дніпро функціонують 163 закладів освіти, до числа яких крім загальноосвітніх шкіл входять гімназії, ліцеї, школи-інтернати та спеціалізовані заклади для хворих дітей. У місті функціонують 17 спеціалізованих шкіл. Динамічний розвиток міста та освітнього процесу спонукає до виникнення мережі спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій. У місті, наприклад, є юридичний ліцей та міжнародні школи Британська міжнародна школа та Українсько-американський ліцей. Крім того, у Дніпрі 174 дитячі садки та 34 позашкільних закладів освіти, зокрема 21 центр позашкільної роботи, Будинки творчості, Центр допризовної підготовки молоді, 13 спортивних шкіл. 87 міських закладів освіти стали експериментальними закладами Всеукраїнського та регіонального рівнів.

Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Дніпровський вишівський регіон поєднує 38 закладів вищої освіти. За рейтингом ЗВО «Топ-200 Україна» Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» посів 6 місце, а Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара — 14 місце[48] Гірничий університет створений у 1899 році як Катеринославське вище гірниче училище, став першим вишем міста. Інші відомі заклади:

Університети:

Академії:

Інститути:

Дніпро — один із найбільших наукових центрів України. У ньому зосереджено багато науково-дослідних та проєктно-конструкторських організацій і перед усім: Придніпровський науковий центр Національної академії наук України та її інститути геотехнічної і технічної механіки; чорної металургії; транспортних систем і технологій, проблем природокористування і екології. Науковці вирішують багатопланові завдання від формування і реалізації космічної програми України до створення енергоощадних екологічно чистих технологій у гірничій справі, металургійній, хімічній промисловості, будівництві, сільському господарстві. Багато проєктів, які розроблені та впроваджені дістали світове визнання і швидко знайшли практичне застосування. За досягнення на рівні світової науки вченим міста неодноразово присуджувались як міжнародні, так і Державні премії України в галузі науки і техніки.

Медіа

У Дніпрі друкується більше 45 різних газет і журналів.[49] Серед суспільно-політичних видань відомі «Наше місто», «Вісті Придніпров'я», «Дніпровська правда», «Днепр Вечерний», «Горожанин», «Лица», «Зоря»; Щомісячна газета для сімейного читання «Золотий фонд України», інформаційно-розважальне видання — тижневик «Теленеделя». 11 телеканал вперше вийшов в ефір 6 липня 1994 року. Також працюють такі компанії як UA: ДНІПРО (Суспільне Дніпра), 23 канал — СТБ Дніпро, 34 телеканал, 51 телеканал (Дніпровський державний телеканал), 27 канал, ІРТ, 9 канал, Домашній очаг, тощо. На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 23 всеукраїнські та регіональні радіостанції:

Культура

Музика, театр і кіно

Дніпро є одним з 6 міст України, де працює оперний театр та заклад вищої освіти музичного профілю консерваторія, структурним підрозділом якої є музичне училище, що діяло в місті з початку ХХ століття. В місті також діє обласна філармонія, регіональне відділення Спілки композиторів.

Кінотеатр «Салют»

Тут проводились фестивалі джазової музики «Джаз на Дніпрі» (у 1987—1990 та 1999—2006 роках), проводяться юнацький фестиваль «Дніпровські зорі», фестиваль музичного мистецтва «Музика без меж».

Діють два драматичні театри Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка1918 року) та Дніпровський академічний театр драми і комедії1927 року). Також працює 5 палаців культури. У будинку органної і камерної музики проводяться міжнародні органні фестивалі, проводяться концерти органної і камерної музики, кількість відвідувачів сягає 30 тисяч слухачів у місяць. Це культурний осередок Дніпра.

Сучасна музика також активно розвивається, складено топ гуртів Дніпра[51], до якого потрапили Brunettes Shoot Blondes, Гражданин Топинамбур, И Друг Мой Грузовик, Кімната Гретхен, Plus Band, Gamardah Fungus, Tape Holder, Jungleman, MEOW та Forgotten Lizzard. Також є відомими колективи Натоліч, Масса причин, DZ'OB.

Музеї

У місті розташовано низку музеїв. Історичний оперує будинком свого найвідомішого науковця Дмитра Яворницького. Унікальними експонатами є половецькі «баби», Керносівський ідол та колекція козацьких старожитностей. Іншими підрозділами є музей місцевого самоврядування та діорама «Битва за Дніпро», найбільша діорама в Україні, друга за площею в Європі. Наразі Діорама працює також як виставковий центр. На площі перед діорамою розміщена колекція радянської військової техніки 1940-х років та з 2016 року — Музей «Громадянський подвиг Дніпропетровщини в подіях АТО» (Музей АТО).

Відомий художній музей береже колекцію російського, українського й західноєвропейського мистецтва XVII — початку XX ст. (ікони, парсуни, народні картини, портрети, краєвиди, жанрові картини), радянського й сучасного українського мистецтва.

У одному з корпусів Дніпровського університету з 1901 р. розташовано зоологічний музей цього закладу.

З 1968 року в місті працює планетарій. З листопада 2018 року заклад на капітальному ремонті. Відкриття оновленого планетарію, з новим обладнанням та експозицією очікується восени 2019 року.

Література та книжкова культура

Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Кирила і Мефодія — найбільша наукова бібліотека Дніпра. Також діє Центральна державна науково-технічна бібліотека гірничо-металургійного комплексу України. Місто є головним літературним осередком регіону. Із ним пов'язані Олесь Гончар, Леонід Бачинський, Єжи Єнджеєвич, Павло Загребельний, Адріан Феофанович Кащенко, Валер'ян Підмогильний, Віктор Петров.

Дніпро у культурі

У місті Дніпро відбуваються дії:

Релігія

Дніпро є центром єпархій ПЦУ й РПЦ в Україні. У місті збудовано великий єпархіальний центр. З 1998 року відновлене видання «Дніпропетровські єпархіальні відомості», що видавалися з 1872 року під назвою «Катеринославські єпархіальні відомості». Також у місті є храм УГКЦ — церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка розташована на вул. Сташкова; 16 грудня 2016 року Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав освятив новозбудований храм УГКЦ Святого Миколая Чудотворця[53]

На розі вулиці Леваневського та проспекту Сергія Нігояна завершується будівництво вірменського храму. Лютеранська кірха святої Катерини була побудована після організації 1852 року німецької лютеранської громади у губернському місті Катеринославі.

Храм на честь собору Святого Іоанна Хрестителя

Ще з царських часів видатну роль у житті міста відігравала юдейська громада — за переписом 1897 р. частка євреїв в населенні Катеринослава становила 35 %, або 40 000 осіб. Незважаючи на те, що 2001 р. частка євреїв у населенні міста становила лише 0,4 % (13,7 тис.осіб, за даними «Хабаду» — 50 тис.осіб), їх вплив на життя міста важко переоцінити: серед членів єврейської громади найбагатші особи Дніпра і України, олігархи й бізнесмени, зокрема, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук.

2012 р. у центрі міста відкрито найбільший у світі єврейський центр «Менора» площею 122 тис. кв. м., що знаходиться біля синагоги «Золота Роза».

Серед найвідоміших культових споруд міста Спасо-Преображенський кафедральний собор, Хрестовоздвиженський храм, Миколаївська церква в Кодаках та Костел святого Йосипа.

Архітектура

Дніпро. Характеристика забудови
Палац праці — шедевр радянського конструктивізму. Нині — «Український дім»; перебуває у запустінні
Центральна частина міста

Місто проєктували видатні архітектори Клод Геруа, Іван Старов. Будинки зводили за проєктами В. Гесте і М. Козакова, Дмитра Скоробогатова, Олександра Красносельського, В. Самодриги.

З розрахунку на одного мешканця міста площа зелених масивів і насаджень становить 134 м² — один із найвищих показників в Україні. В межах міста знаходяться ботанічний сад, природні та штучні лісопарки, з яких 2 парки — пам'ятники садово-паркового мистецтва 18 століття.

У місті два 29-поверхових будинки і два 25-поверхових. У центрі Дніпра ще збереглися окремі споруди дореволюційного періоду, втім їх поступово зносять заради спорудження сучасних комерційних і житлових об'єктів. Наразі вже не лишилося жодної вулиці в місті, яка б зберегла своє історичне обличчя.

«Відчуй Дніпро» — у 2020 року по місту почали встановлювати мініскульптури присвячені історії міста[54].

Спорт

Місто славиться футбольною командою «Дніпро», що була заснована 1918 року і за свою історію встигла двічі виграти Чемпіонат СРСР 1983, 1988 рр., здобути Кубок СРСР 1989 р. Фіналіст Ліги Європи 2014/2015 рр. Чвертьфіналіст Ліги Чемпіонів (Кубка Європейських Чемпіонів) [[Дніпро-2|1985, 1990 рр. За підсумками сезону 2016/2017 рр. ФК «Дніпро» припинив виступати у Прем'єр-лізі.

Футбольний клуб «Дніпро» був срібним призером Чемпіонату України — 1993, 2014 рр., бронзовим призером — 1992, 1995, 1996, 2001, 2004, 2015, 2016 рр. Фіналіст Кубку України — 1995, 1997, 2004 рр.

Першим стадіоном «Дніпра» був стадіон «Сталь», побудований 1939 року. У 1966 році був відкритий стадіон «Метеор». Новий стадіон, «Дніпро-Арена» був збудований на місці колишнього стадіону «Металург» у 2008 році. Крім того, в місті працюють стадіони «Дніпропрес», «Локомотив», «Монтажник», «Славутич», «Трудові резерви» та інші. Відомий також спортивний комплекс «Метеор».

Футбольний клуб «Дніпро—1» український футбольний клуб з міста Дніпро, заснований 10 березня 2017 року.[55] З сезону 2019/20 виступає в Українській прем'єр-лізі.

Баскетбольний клуб «Дніпро» — володар Кубка «Суперліги» 2011, 2015 рр. Ватерпо́льний клуб «ДНУ-Дніпро» виступає у Чемпіонаті України серед чоловіків. Назву клубу дав Університет імені Олеся Гончара, басейн якого є спортивною базою для клубу. 2012 року клуб отримав статус професійного.

Регбійний клуб «Дніпро» виступає у Вищій лізі, також відомий Дніпровські Ракети.

Авіаційно-спортивний клуб «Дніпро» базується на аеродромі Кам'янка. Клуб здійснює підготовку льотчиків, планеристів та парашутистів. На базі клубу неодноразово проводилися збори збірних команд з планерного спорту СРСР та України, змагання з авіаційних видів спорту, випробовувалася нова планерна техніка. Серед найвідоміших пілотів міста Марія Доліна, Анатолій Брандис, Георгій Паршин.

Міжнародна співпраця

Дніпро має таких побратимів

7 вересня 2016 року, у зв'язку з російською збройною агресією проти України, рішенням міської ради Дніпра були розірвані партнерські відносини з російськими містами Самара, Красноярськ та Улан-Уде. Своїм же рішенням, на підставі постанови Верховної ради України 1375-VIII від 19.05.2016 року і на виконання законів про декомунізацію, міська рада змінила свою назву на Дніпровська міська рада[58].

У Дніпрі працюють консульства і представництва таких країн: Угорщини, Італії, Болгарії, Греції, Польщі, Чехії, Вірменії, Німеччини, Литви, Туреччини та Кот-д'Івуару.

Також присутні такі структури як Бюро делегата Німецької Економіки в Україні, Українсько-Арабський центр, Українсько-Бразильський центр та Українсько-Польський центр.

Панорами міста

Славетні особистості

Див. також

Примітки

  1. Юлія Рацибарська. Космічна столиця України // radiosvoboda. Архів оригіналу за 2 грудня 2012. Процитовано 24 травня 2012.
  2. Дніпропетровськ — космічна столиця України. Архів оригіналу за 8 січня 2009. Процитовано 24 травня 2012.
  3. Charles Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms: The Donbass-Dnepr Bend in Late Imperial Russia, 1870—1905 Архівовано 10 липня 2015 у Wayback Machine.
  4. Дніпропетровськ — столиця ракетобудування — Дніпропетровськ — космічна столиця. Архів оригіналу за 26 жовтня 2010. Процитовано 13 травня 2015.
  5. Тема «Закритого міста» в історії радянського Дніпропетровська 1950-80-х років. Архів оригіналу за 12 листопада 2018. Процитовано 12 листопада 2018.
  6. В. А. Смолій. Історія українського козацтва: нариси у двох томах. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. — Т. 2. — С. 554. — ISBN 966-518-348-6.
  7. s:ЗЗНРСУСРСР/1926/1/52/Про переназвання міс. Катеринослава на «Дніпропетровськ», ст. Катеринослав на ст. «Дніпропетровськ» і Катерининської …
  8. s:ЗЗНРСУСРСР/1927/1/1/Про зміну постанови Президії ЦВК СРСР з 20 липня 1926 р. про переназвання м. Катеринослава на «Дніпропетровськ», ст. …
  9. Максим Кавун (2006). Сколько имён у Днепропетровска?. ЧАО «Сегодня Мультимедиа». Архів оригіналу за 26 листопада 2015. Процитовано 2015-7-26.
  10. Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного ... | від 09.04.2015 № 317-VIII. zakon3.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 01.07.2016. Процитовано 24 травня 2016.
  11. Рада перейменувала Дніпропетровськ. Українська правда. Архів оригіналу за 19 травня 2016. Процитовано 19 травня 2016.
  12. В'ятрович: російською нова назва Дніпропетровська пишеться Днипро Архівовано 28 червня 2016 у Wayback Machine. — Українська правда
  13. «Дніпро» — «Днепр», інакше це буде породжувати безграмотність. Транслітерація назви міста. Архів оригіналу за 20 червня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
  14. Порошенко позвонил водителю, который заблокировал авто стрелявшего в полицейских. Українська правда. 26 вересня 2016. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 31 травня 2021.
  15. В Днепре попрощались с убитыми полицейскими. «Корреспондент». 26 вересня 2016. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 31 травня 2021.
  16. Институт украинского языка: название города на русском – Днепр, а не Днипро. dnepr.news. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 12 вересня 2019.
  17. Rbc.ua. Народные приметы изменения погоды — суеверия или реальность. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 16 серпня 2017.
  18. Климат города | Городской сайт Днепра. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
  19. Населення міста Катеринослава (1776—1917 р.)
  20. Січеслав має замінити назву Дніпропетровськ. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 грудня 2021.
  21. Лютий 1918 року у Катеринославі. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 9 лютого 2019.
  22. Перейменування по-українськи: 100 років тому Катеринославська губернія стала Січовою землею. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 9 лютого 2019.
  23. Борьба за Советы на Екатеринославщине: сборник воспоминаний и статей. — Днепропетровск: [б. и.], 1927. — 292 с. — Б. ц. Стр 274</nowiki>
  24. ПІВДЕННА УКРАЇНА В ПЕРІОД ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (Катеринославщина). Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 9 лютого 2019.
  25. Катеринослав було перейменовано 1926. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 22 лютого 2013.
  26. http://ukrtruboprom.dp.ua/dstal.html Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine. ООО «Металлургический завод „Днепросталь“»
  27. В Днепропетровске около часа ночи снесли памятник Ленину. Архів оригіналу за 17 лютого 2016. Процитовано 24 травня 2016.
  28. Ростислав Мартинюк, Олег Манчура (2017). Дніпро 2014, програма «Особливий погляд». ТОВ «Євразія-медіа». Архів оригіналу за 3 червня 2019.
  29. СТУПАК, Людмила. Хвилююче місто: у Дніпрі обрали концептуальну ідею бренду міста. ДНІПРОГРАД. dniprograd.org (ua). Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 29 січня 2019.
  30. Концептуальна ідея бренду міста Дніпро та його логотипу. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 12 вересня 2021.
  31. Динаміка чисельності населення міст України 1897—2014. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 8 квітня 2015.
  32. А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1813—1913) Общая характеристика динамики численности городского населения России за 1811—1913 гг. Архівовано 24 квітня 2015 у Wayback Machine.
  33. Таблицы о состояніи городовъ Россійской имперіи. — СПб: тип. Ф. Крайя, 1840. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 8 квітня 2015.
  34. Чисельність наявного міського та сільського населення. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 5 квітня 2019.
  35. Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  36. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. г. Днепропетровск. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 квітня 2015.
  37. В. М. Кабузан Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год. Архівовано 7 липня 2015 у Wayback Machine.
  38. Романцов В. О. — «Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності». Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 8 квітня 2015.
  39. За період курсування (у 2003 році) «Столичний експрес» № /166 Київ — Дніпропетровськ перевіз понад 67 тисяч пасажирів. Архів оригіналу за 21 серпня 2016.
  40. «Укрзалізниця» з 26 травня 2013 року продовжила маршрут швидкісних експресів Hyundai сполученням Київ — Дніпро до Запоріжжя Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine. // Дніпровський міський сайт, 2013-04-25 (рос.)
  41. У Дніпрі презентували унікальні для України тролейбуси з автономним ходом. unian.ua. 4.08.2017. Архів оригіналу за 22.09.2018. Процитовано 04.04.2018.
  42. Борис Філатов відкрив новий тролейбусний маршрут на житловий масив Сокіл // Дніпровський міський сайт.  2018. — 8 вересня.
  43. На день міста відкривається тролейбусний рух на ж/м Сонячний. det.dp.ua. 12.09.2019. Архів оригіналу за 20.09.2020. Процитовано 21.11.2019.
  44. На ж/м «Сонячний» прокладуть контактну мережу і придбають тролейбуси // Дніпровський міський сайт.  2018. — 19 вересня.
  45. До Дня міста відкрили новий тролейбусний маршрут на ж/м «Придніпровськ» // Дніпровський міський сайт.  2020. — 12 вересня. (рос.)
  46. Дніпро є лідером в Україні за кількістю торговельних площ[недоступне посилання з липня 2019]
  47. Банки Дніпра Архівовано 23 липня 2018 у Wayback Machine. ubanks.com.ua
  48. Рейтинг университетов «ТОП-200 Украина» 2017 года. Освіта.UA (ru-RU). Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  49. Перелік друкарських видань Дніпра. Архів оригіналу за 17 липня 2010. Процитовано 24 травня 2010.
  50. Інформатор FM. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 9 січня 2020.
  51. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 6 жовтня 2015.
  52. Ирина Вавилова, Чего стоило Днепропетровску-Екатеринославу оставаться украинским городом. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
  53. Блаженніший Святослав у Дніпрі освятив храм Святого Миколая Чудотворця. Архів оригіналу за 23 грудня 2016. Процитовано 23 грудня 2016.
  54. В Днепре открыли последнюю бронзовую мини-скульптуру. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 16 лютого 2021.
  55. СК Дніпро-1 вже є у Єдиному реєстрі. Архів оригіналу за 16 травня 2019. Процитовано 5 лютого 2021.
  56. Twinning Cities. © 2008 City of Thessaloniki. Архів оригіналу за 31 березня 2009. Процитовано 4 січня 2009.
  57. Žilina – oficiálne stránky mesta: Partnerské mestá Žiliny (Žilina: Official Partner Cities). © 2008 MaM Multimedia, s.r.o.. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 4 січня 2009.
  58. Дніпро розірвав побратимські відносини з містами РФ Архівовано 8 вересня 2016 у Wayback Machine. // Українська правда

Джерела та література

Література

  • Борщевський В.Я., Бріккер Б.Я., Ватченко Г.Ф. та інші. Дніпропетро́вськ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.63-112

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.