Абдаллах ібн Мухаммед (Омеяд)
Абдаллах Ібн-Мухаммед кордобський (арабською عبد الله ابن محمد) — сьомий емір Кордови, представник династії Умайядів. Правив з 888 до 912 року маврською Іберією. Вважався великим покровителем літератури.
| Абдаллах ібн Мухаммед | |
|---|---|
| араб. أبو محمد عبد الله بن محمد | |
 | |
| Народився |
11 січня 844[1] Кордова |
| Помер |
15 жовтня 912[1] (68 років) Кордова |
| Країна | Аль-Андалус |
| Національність | араб |
| Діяльність | політик |
| Титул | емір |
| Посада | Emir of Cordobad |
| Термін | 888—912 роки |
| Попередник | аль-Мунзір |
| Наступник | Абдаррахман III |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Омейяди |
| Батько | Мухаммед I |
| Брати, сестри | Аль-Мунзір |
| У шлюбі з |
Онека Фортунес Мусна |
| Діти | 10 синів та 13 доньок |
Життєпис
Молоді роки
Походив з династії Омейядів. Син еміра Мухаммеда I. Народився у Кордові у 844 році. Не виявляв особливого інтересу до військової справи, відзначався релігійної ревністю. У 863 році оженився на Онекі, доньці Фортуна I, короля Памплони (розлучився з нею у 880 році).
Брав участь у придушенні повстання Омара ібн-Хафсуна у 880-х роках. У 888 році разом з братом брав участь в облозі міста Бобастро, під час якого помер його брат, емір аль-Мунзір. Деякі історики звинуватили Абдаллаха у смерті брата, але це не доведено. Абдаллах 3 днів приховував смерть еміра, після чого уклав мирну угоду з ібн-Хафсуном. Після цього попрямував до Кордови, де перейняв владу над еміратом. Незабаром оженився на представниці знатного баскського роду — Мусною.
Володарювання
Весь час переймався за життя та владу. За його наказом син аль-Мутарріф стратив свого брата Мухаммеда (від Онеки Фортунес). Втім у 890 році за звинуваченням у зраді було страчено самого аль-Мутарріфа.
Усе правління відбувалися конфлікти між берберами, муладі та арабами. При цьому могутні військовики зуміли встановити контроль над значними частинами емірату. Абдаллах контролював лише область навколо Кордови. Спочатку ібн-Хафсун встановив контроль над Ельвірою, Гранадою та Хаєном, але у 891 році вірні еміра війська завдали ібн-Хафсуну поразки у битві при Полей. Після цього Абдаллах наказав знищити усіх християн у відвойованих містах. Але вже у 892 році емір зазнав поразки від ібн-Хафсуна, втративши до того захоплені міста.
Протягом 890-х років розпочав нові походи проти Астурії. У 901 році у битві при Саморі війська на чолі з сином еміра Абдаллою зазнали нищівної поразки від військ Альфонсо III, короля Астурії.
Тривала війна з повстанцями тривала до 911 року, коли емір відновив владу над частиною втрачених областей. При цьому визнавалися володіння ібн-Хафсана, Бану-Касі та королівства Астурії. Але наступного року війна з цими володарями почалася знову. У 911 році вдалося відновити владу над Балерськими островами.
Помер 912 року, призначивши спадкоємцем свого онука Абдаррахмана.
Характер
Відомий своє бережливістю, не вживав алкоголь. Емір напам'ять знав увесь Коран, був доволі побожним. При цьому полюбляв арабську літературу, надав підтримку поетам. Разом з тим погано уславився підступністю, жорстокістю, вбивством своїх синів.
Джерела
- Altamira, Rafael (1999). «Il califfato occidentale». Storia del mondo medievale II. pp. 477—515.
- André Clot, L'Espagne musulmane (viiie~xve siècle), Paris, Perrin, 1999 (réimpr. 1999), 429 p. [détail des éditions] (ISBN 2-262-01425-6)