Абд Ар-Рахман III
Абдаррахма́н ІІІ ан-Насір, (Абд ар-Рахман III) (араб. عبد الرحمن الثالث, 7 січня нар. 891 — пом.961) — емір (912–929), а потім халіф (929–961). Найвідоміший представник династії кордовських Омейядів.
| Абдаррахма́н ІІІ ан-Насір араб. عبد الرحمن الثالث | |
|---|---|
 | |
| емір | |
| 912 — 929 | |
| Попередник | Абдаллах Ібн-Мухаммед |
| Наступник | посаду скасовано |
| халіф | |
| 929 — 961 | |
| Народився |
11 січня 889 Кордова |
| Помер |
15 жовтня 961[1][2] (72 роки) Кордова |
| Похований | Алькасар Християнських монархів |
| Відомий як | політик |
| Країна | Кордовський емірат і Кордовський халіфат |
| Батько | Абдаллах Ібн-Мухаммед (кордобський) |
| Мати | Muznad |
| Діти | Аль-Хакам II і крапка |
| Релігія | сунізм і іслам |
В результаті 30-річної боротьби з місцевими феодалами та племенами відновив єдність держави, яка розпалася за його попередників: ліквідував незалежність володінь синів Ібн Хафсуна. 932 року захопив Толедо, воював проти Леону й Наварри, володарі яких після 955 стали його данниками. Успішно боровся проти розповсюдження панування Фатімідів у Північній Африці, 931 року захопив Сеуту (Марокко). В деяких військових походах особисто брав участь. Встановив дипломатичні стосунки (обмін посольствами) з Візантією та Оттоном І у Німеччині.
Абдаррахман ІІІ створив сильний флот у Середземному морі. Для своєї охорони, боротьби з непокірними феодалами і придушення повстань сформував гвардію з рабів європейського походження, основу якої склали слов'яни (сакаліба). Абдаррахман ІІІ досяг доброї організації державних фінансів, заохочував будівництво палаців, шкіл та мечетей. Саме за його правління будувалася Кордовська мечеть (нині — католицький собор), а під Кордовою було збудовано Захру — «місто палаців та садів», де оселилися халіф, його родина та гвардія.
В агіографічній літературі, пов'язаній з життєписом святого Пелагія Кордовського, Абдаррахман постає як педофіл і гомосексуал.