Абд-аль-Карим
Абд-аль-Карим I (бл. д/н — 1681) — засновник султанату Вадаї, 1-й колак (правитель) в 1635—1681 роках.
| Абд-аль-Карим | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | 1681 |
| Титул | колак |
| Термін | 1635—1685 роки |
| Попередник | засновано |
| Наступник | Якуб Арус |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Аль-Аббасі |
Життєпис
Походження достеменно невідомо. За легендою, що поширювався був нащадком Сахіха, сина Абдаллаха ібн Аббаса, стриєчного брата пророка Мухаммеда. Тобто зараховував себе до Аббасидів. Втім це є достеменним фактом, напевне його вигадано для виправдання панування.
Більш вірогідно, що був нащадком шейхів одного з арабських племен, що вXV ст. переселилося до регіону Дарфур. Деякий час знаходилося під владою володарів Тунджурської держави. З часом підкорила етнічну групу маба.
Абд-аль-Карим почав діяти у 1611 року, можливо, тоді став шейхом. Протягом 20 років він об'єднав арабів і маба, після чого виступив проти танджуру. 1635 року зумів домогтися незалежності. Столицею зробив місто Уара (Вара).
Прийняв титул кам каллак або колак, що з мови маба перекладається як «великий». Також взяв собі традиційний арабоісламський титул емір аль-мумінін (правитель правовірних). Зміцнив свою владу, одружившись з Мейрамою Аїшею, донькою Дауда, володаря Тунджура. Невдовзі уклав шлюби з представницями місцевих племен махамід та бені-халба.
Водночас з самого початку вимушен був боротися проти Дарфурського султаната й держави Багірмі. Попри численні повстання зрештою мусив визнати зверхність цих обох. Помер 1681 року. Йому спадкував син Якуб Арус.
Джерела
- Nachtigal, G. (1971). Sahara and Sudan: Kawar, Bornu, Kanem, Borku, Enned. Sahara and Sudan. University of California Press. p. 206. ISBN 978-0-520-01789-4.
- Azevedo, M. J. (2005), The Roots of Violence: A History of War in Chad, Routledge, ISBN 978-1-135-30081-4