Абд аль-Ваххаб ібн Абд ар-Рахман

Походив з династії Рустамідів. Син імама Абд ар-Рахмана та представлениці племені Бану-Іфран. Народився 747 або 748 року. Освіту здобув під орудою свого батька. 785 року після смерті батька успадкував владу, проте перша письмова згадка про Абд аль-Ваххаба як імама відноситься до 788 року.

Захоплення Ідрісидами у 790 році Тлемсену, де панували Іфраніди, позбавив імам небезпеки з заходу. Слідом за цим став підкорювали незалежні берберські племена на південь та південний схід, плануючи обійти володіння Аббасидського халіфату напівколом. Також уклав військовий союз з Кордовським еміратом.

Володіння Абд аль-Ваххаба

З встановленням в Іфрікії династії Аглабідів деякий час дотримувався з ними мирних стосунків, але зрештою перейшов у наступ у напрямку Триполітанії, яку майже всю підкорив, окрім узбережжя. 811 року після низки кампаній уклав мирний договір з аглабідським еміром Абдаллахом I, чим був зафіксовано завоювання Абд аль-Ваххаба попередніх років. Того ж року вимушений придушувати повстання берберів-зената.

Нові спроби у 815 та 820—823 роках розширити володіння за рахунок Аглабідів виявилися невдалими. Водночас намагався дотримуватися миру з Ідрісидами і Сулейманідами на заході. Союзником залишалися Мідрариди.

823 року після смерті ас-Самха, намісника Триполітанії, його син Халаф самовільно зайняв цю посаду. При цьому отримав підтримку місцевих ібадитів, оскільки був онуком імама Абу'л-Хаттаба. війська Абд аль-Ваххабаба не змогли його приборкати. Сам імам помер невдовзі після цього. Трон спадкував син Афлах.

Є автором «Масаїл Нафусах», збірки щодо питань ісламської юриспруденції.

• Talbi, M. (1995). «Rustamids». In Bearman, P.; Bianquis, Th.; Bosworth, C.E.; van Donzel, E.; Heinrichs, W.P. (eds.). Encyclopaedia of Islam. VIII (2nd ed.). Leiden, Netherlands: Brill Publishers. p. 639. ISBN 9004098348.