Афлах ібн Абд аль-Ваххаб

Афлах ібн Абд аль-Ваххаб (араб. أفلح بن عبد الوهاب‎; бл. 810 — бл. 872) — 3-й імам Держави Рустамідів в 823—872 роках.

Афлах ібн Абд аль-Ваххаб
Народився не пізніше 810
Тіарет, Tiaret Districtd, Тіарет, Алжир
Помер не раніше 872
Тіарет, Tiaret Districtd, Тіарет, Алжир
Країна Рустаміди
Місце проживання Tahertd
Діяльність політик
Посада Імам[1] і Імам
Конфесія мусульмани
Рід Рустаміди[2]
Батько Абд аль-Ваххаб ібн Абд ар-Рахман[2]
Родичі Абд ар-Рахман ібн Рустам
Діти Абу Бакр ібн Афлах[2] і Якуб ібн Афлах

Життєпис

Син імама Абд аль-Ваххаба. Народився близько 810 року в Тахерті. Про молоді роки обмаль відомостей. але з амалоду виявив хист до наук.

823 року після смерті батька успадкував трон. Втім перші письмові згадки про нього відносяться до 832 року, коли імам придушив повстання берберського племені масала, а потім Язіда ібн Фандіна аль-Іфрані. голови секти нуккарі.

835 року виступив проти халафа ібн ас-Самха, що наприкінці правління Абд аль-Ваххаба, став незалежним правителем ібадитів в Триполітанії. 836 року Халафа було переможено і страчено, а його землі знову повернулися під владу Рустамідів. З цього часу зебрігав мир з сусідами.

Водночас продовжив політику попередників щодо підтримці посередницької торгівлі, яка тепер становило основу розвитку та богаств держави. Важливим складником при цьому стала торгівля чорними рабами з Гани та міст-держав на Нігері.

У другій половині панування Афлаха його держава набула найвищої політичної, військової та політичної потуги. На його здоров'я негативно вплинув полон сина Абу'л-Якзана, якого було схоплено аббасидським загоном під час хаджу до Мекки. Помер імам 872 року. Йому спадкував син Абу Бакр.

Творчість

Відзначався своїм красномовством. Афлах ібн Абд аль-Ваххаб мав праці з арабської літератури, мовознавства, юриспруденції, боголосв'я, математики та астрономії. Його хадиси були оформлені в окрему збірку. Також складав вірші, що були сповненні зірними фантастичними образами, в яких автор закликав шукати знання.

Джерела
  • Gérard Dangel (1977). L'IMAMAT IBADITE DE TAHERT (761—909): CONTRIBUTION A L'HISTOIRE DE L'AFRIQUE DU NORD DURANT LE HAUT MOYEN-AGE.
  • E. Savage. Berbers and Blacks: Ibāḍī Slave Traffic in Eighth-Century North Africa. The Journal of African History. Cambridge University Press. Vol. 33, No. 3 (1992), pp. 351—368
  1. Encyclopaedia of Islam / G. Krämer, K. Fleet — 2009. — ISBN 978-90-04-17853-3 — ISSN 1873-9830
  2. Encyclopaedia of Islam / G. Krämer, K. Fleet — 2009. — ISBN 978-90-04-17853-3 — ISSN 1873-9830
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.