Абрамович Ілля Олександрович

Абрамович Ілля Олександрович
Народився	14 червня 1930 (91 рік); Харків, Українська СРР, СРСР
Помер	22 лютого 2005
Діяльність	винахідник
Ступінь	кандидат технічних наук
Нагороди

Ілля́ Олекса́ндрович Абрамович (14 червня 1930 — 22 лютого 2005) — український учений та інженер у галузі водопостачання та водовідведення. Кандидат технічних наук (1968), старший науковий співробітник за фахом «Водопостачання та каналізація» (1978), професор кафедри водопостачання, водовідведення й очищення вод (1987), академік-секретар Інженерної академії України (1992), академік Академії будівництва України (2001).

Освіта

У 1947 році закінчив СЗШ № 95 у м. Харкові.

У 1947 році вступив до Харківського інституту інженерів комунального будівництва.

У 1950 році перевівся до Харківського інженерно-будівельного інституту (ХІБІ).

У 1954 році закінчив ХІБІ за фахом «Інженер з водопостачання та каналізації»

Професійна діяльність

З 1954 до 1956 року працює в тресті «Караганда-ПРОМЖИЛСТРОЙ». Займає посади виконроба, старшого виконроба, начальника ВТВ сантехмонтажного управління.

З 1956 до 1958 року очолює групу проєктної контори «Карагандашахтострой».

З 1957 року — асистент кафедри теоретичної механіки Карагандинського політехнічного інституту.

З 1958 до 1962 року — начальник очисних споруджень Державного шкіряного заводу ім. Ілліча в м. Бердичеві.

З 1962 до 1963 року — головний фахівець інституту «Укрводоканалпроєкт» у м. Києві.

З 1963 до 1978 року — головний інженер, головний фахівець, начальник відділу експериментального проєктування та дослідних робіт в інституті «Укргіпрокомунбуд».

З 1978 року — заступник директора з наукової роботи в науково-дослідному та проєктному інституті «УкркомунНДІпроєкт».

З 1987 року — викладач кафедри очищення вод і сантехніки Харківського інституту інженерів комунального будівництва.

З 1991 до 2005 року — директор науково-дослідного та проектного інституту «УкркомунНДІпрогрес».

Інженерно-дослідницька діяльність

Автор винаходів та інноваційних підходів: аеротенка для ефективного біологічного очищення дощових вод, застосування методу щитової проходки для будівництва каналізаційних колекторів глибокого закладання, об'єднання басейнів каналізації, проєктування жолобів періодичного профілю для збагачення вугілля класу 13-0. Усього 22 винаходи та 16 патентів.

Керівник проєкту харківської каналізації. Учасник проєктів каналізації Донецька, Кривого Рогу, Луганська, Макіївки, Полтави, Москви, С.-Петербурга[1].

Ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У 1986 році очолив розробку та будівництво станції дезактивації в с. Дитятки, відновлення станції очищення стічних вод у м. Чорнобилі.

Автор близько 200 наукових праць: монографій, підручників, статей.

Досягнення

Під керівництвом Абрамовича І. О. було реалізовано багато значущих для житлово-комунальної галузі проєктів.

Прокладено першу в СРСР каналізацію глибокого закладання (м. Харків, 60— 70-ті роки). Метод щитової проходки, застосований інженером, дозволив працювати на глибині до 55 м, при цьому не руйнувати наземні спорудження та не залежати від погодних умов[2].

Створено другу за глибиною в Європі та найбільшу в Україні Головну насосну станцію каналізації (м. Харків, 1974). Її потужність 1,5 млн³/доба замінила 20 малопотужних насосних станцій і дозволила відмовитися від подвійного та потрійного перекачування стічних вод у багатьох районах міста.

Побудовано перші в СРСР первинні та вторинні відстійники харківського типу (Диканівська та Безлюдівська біологічні станції, 1964).

Розроблено перший у СРСР проєкт централізованого оборотного водопостачання в масштабах усього міста.

Розроблено та впроваджений аеротенк, що одержав широке застосування на більшості очисних станцій України[1].

Засновано Науково-дослідний інститут прогресивних технологій у комунальному господарстві «УкркомунНДІпрогрес». Його проєкти затребувані в Україні, Росії, Білорусі, Грузії.

Почесні звання

Лауреат премії Ради Міністрів СРСР (1977).

Заслужений діяч науки та техніки України (1989).

Лауреат премії галузевої профспілки (2000).

Почесний професор ХНАМГ (2002).

Почесний громадянин м. Харкова.

Заслуги, нагороди та відзнаки

Медалі:

«За доблесну працю» (1970).
«Ветеран праці» (1985).
4 медалі ВДНГ — 2 золотих і 2 срібних.

Почесні грамоти:

Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2000).

Родина

Батько — Абрамович Олександр Мойсейович (1895—1959). Лікар, учасник Громадянської та Другої світової війни.

Мати — Абрамович Розалія Охрімівна (1904—1987). Музикант.

Дружина — Абрамович Інна Василівна (1930)

Діти:

Абрамович Сергій Ілліч (народ. 06.05.1951) — директор «УкркомунНДІпрогрес».
Абрамович Олександр Ілліч (народ. 13.05.1961) — підприємець.

Пам'ять

Ім'я Абрамовича І. О. включено до Енциклопедії сучасної України Національної академії наук України та Наукового товариства імені Шевченка[1].

На адміністративному будинку міських очисних споруд № 1 КП «Харківводоканал» на честь інженера встановлено меморіальну дошку.

Пам'яті Абрамовича І. О. присвячено один із професійних конкурсів «Кращий інженер року, раціоналізатор і фахівець в галузі ЖКГ».

Примітки

Абрамович Ілля Олександрович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 28 липня 2021.
История канализации Харькова | Вечерний Харьков. vecherniy.kharkov.ua. Процитовано 28 липня 2021.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[:0-1] Абрамович Ілля Олександрович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 28 липня 2021.

[2] История канализации Харькова | Вечерний Харьков. vecherniy.kharkov.ua. Процитовано 28 липня 2021.