Абу Машар аль-Балхі

Абу Машар Джафар ібн Мухаммад аль-Балхі (араб. أبو معشر جعفر بن محمد بن عمر البلخي‎; 10 серпня 787(07870810), Балх, Хорасан (нині Афганістан) — 9 березня 886, Васіт, Аббасидський халіфат (нині Ірак)) — перський математик, астроном і астролог. Був відомий у Європі під ім'ям Albumaser (Альбумасар або Альбумазар).[1]

Абу Машар аль-Балхі
(Альбумасар, Альбумазар)
أبو معشر جعفر بن محمد بن عمر البلخي
Сторінка манускрипту 15-го століття "Book of nativities" (BNF Arabe 2583 fol. 15v).
Сторінка манускрипту 15-го століття "Book of nativities" (BNF Arabe 2583 fol. 15v).
Народився 10 серпня 787
Балх, Балх, Афганістан
Помер 9 березня 886 (98 років)
Васит, Ірак
Країна  Аббасидський халіфат
Діяльність астроном, математик, філософ
Галузь математика, астрологія, астрономія
Відомі учні Абу Саїд Шадхан
 Абу Машар аль-Балхі у Вікісховищі
Переклад на латину книги Абумашара De Magnis Coniunctionibus (Про великі кон'юкції), Венеція, 1515

Життєпис

Протягом десяти років жив у Бенаресі, де вивчав індійську астрономію. Написав «Зідж тисяч», «Зідж з'єднань і проникнень», «Книгу про форму небесної сфери та різноманіття її сходжень», «Книгу про визначення часу по дванадцяти світилам». Його «Введення в науку про зірки» (Kitab al-mudkhal al-kabir ila 'ilm ahkam an-nujjum), написану в Багдаді в 848 і перекладену на латину під назвою «Introductorium in Astronmiam» (у 1133 і ще раз у 1140), було першим європейським викладом астрології. У Багдаді він навчався у аль-Кінді[2].

Його творчість — приклад впливу герметичної традиції на арабську астрологію. Його роботи являють собою цікаву суміш Сабейського герметизму, перської хронології, ісламу, грецької науки й месопотамської астрології. Сприяв утвердженню ідеї про зіставлення стародавнього пророка Ідріса з Енохом і Гермесом. Був винятково успішним практиком цього мистецтва, об'їхав увесь Середній Схід, служачи численним державним мужам Індії, Персії, арабських країн і Єгипту.

На християнському Заході став відомий завдяки П'єтро д'Абано, який у XIII столітті в своїй книзі «Conciliator Differentiarum Philosophorum et Praecipue Medicorum» (Diff.156) згадує про «Al-Mudsakaret» (або «Memorabilia») Абу Саїда Шадхана, учня Абу Машара, який записав відповіді й астрологічні висловлювання свого вчителя. Аналіз «Memorabilia», відомої серед схоластів як «Апомасар у викладі Садана» завдяки спотворенню імен обох вчених, провів Лінн Торндайк.

Можливо, це єдиний приклад середньовічної астрологічної агіографії. «Вчитель, майстер» постає в ньому як майже всезнаючий мудрець, який вивчає не тільки методи різних галузей свого мистецтва, а і його історію, і свідомий внесок своїх попередників. У «Memorabilia» він посилається на Машаллаха ібн Асарі, методом проектування променів якого він користувався, і зізнається, що використовував й інші його методи.

Приписуваний Абумасару твір «Пророцтво змін років і народжень», також відомий у середньовічному латинському перекладі Іоанна Севільського, на справді написаний ал-Кінді.

Видання
  • «Астрологічні квіти», Аугсбург, 1488.
  • «Про великі кон'юкції», 1489.
  • «Введення в астрономію», Венеція, 1506.
  • «Тисячі та багато іншого»

Література
  • Матвієвська Г. П., Розенфельд Б. А. Математики и астрономы мусульманского средневековья и их труды (VIII—XVII вв.). В 3 т. — М.: Наука, 1983.(рос.)
  • Лінн Торндайк. Стаття в журналі «Isis», 1954, с. 22-32.

Примітки
  1. Введение в астрономию, содержащее восемь отдельных книг Абу Машара Абалаха. World Digital Library. 1506. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 16 липня 2013.
  2. Анрі Корбен. Історія ісламської філософії. Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.