Абу Хамму I

Син султана Абу Саїд Усмана I. Про дату народження та молоді роки обмаль відомостей. 1308 року після смерті брата Абу Заяна I успадкував трон. Продовжив політику з відновлення єдності держави, змусивши племена берберів-маграва на сході підкоритися, завдавши їм поразки в битві неподалік від Шлефу, де загинув шейх супротивника Абд ар-Рахман ібн Манділ. В результаті підкорив усі племена, суттєво зміцнивши державу.

За цим почав активно відбудовувати столицю Тлемсен, що істотно постраждала після 8-річної облоги з боку Маринідів. Крім того, в долині річки Шеліфф звів численні укріплення, які мали контролювати племена маграва і туджин.

1310 року підкорив регіон Зібан у Сахарському Атласі. 1312 року ліквідував напівнезалежну владу в містах Аїт-Тедел і Алжир (тут звів укріплення Азфун). За цим втрутився в боротьбу за владу в Державі Хафсідів, атакувавши загони аль-Ліх'яні. На деякий час у 1313 році вдалося захопити Беджаю і Костянтину. 1315 року відбив напад Маринідів біля Уджди. 1317 року поновив боротьбу за Беджаю і Костянтину з Хафсідами. 1318 року загинув внаслідок змови сина Абу Ташуфіна, що став новим султаном.

• Stephan Ronart, Nandy Ronart: Lexikon der Arabischen Welt. Ein historisch-politisches Nachschlagewerk. Artemis, Zürich u. a. 1972, ISBN 3-7608-0138-2.
• Bel, A. (1986) [1960]. «Abū Ḥammu I». In Bearman, P.; Bianquis, Th.; Bosworth, C.E.; van Donzel, E.; Heinrichs, W.P. (eds.). Encyclopaedia of Islam. I (2nd ed.). Leiden, Netherlands: Brill Publishers. p. 122. doi:10.1163/1573-3912_islam_SIM_0192. ISBN 9004081143.