Автогенний провулок (Київ)
Автоге́нний прову́лок — зниклий провулок, що існував у Жовтневому, нині Солом'янському районі міста Києва, місцевість Караваєві дачі. Пролягав від Новопольової до Зеленої вулиці.
| Автогенний провулок Київ | |
|---|---|
| Місцевість | Караваєві дачі |
| Район | Солом'янський (на той час — Жовтневий) |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 120 м |
| Координати початку | 50°25′12″ пн. ш. 30°26′06″ сх. д. |
| Координати кінця | 50°25′14″ пн. ш. 30°26′00″ сх. д. |
| Транспорт | |
| Найближчі залізничні станції | Київ-Волинський |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | не задано значення не задано |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
| |
Історія
Автогенний провулок виник у 1940-ві роки під такою ж назвою.
У довіднику «Вулиці Києва» 1995 року був наведений у переліку вулиць, провулків і площ, що зникли в 2-й половині 1970–90-х років у зв'язку зі знесенням старої забудови, переплануванням місцевості або винятком назви з ужитку. Фактично провулок існує й дотепер у вигляді безіменного проїзду, що сполучає Новопольову та Зелену вулиці. На деяких найновіших картах міста знову підписується як Автогенний провулок[1].
Примітки
Джерела
- Автогенний пров. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 15.
- Автогенний пров. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — 2-ге вид., випр. — К. : Реклама, 1979. — С. 15.
- Автогенний пров. // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 345. — ISBN 5-88500-070-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.