Авторемінісценція
Авторемінісценція (від грец. α τός — сам і лат. reminiscentia — спогад) — мимовільне запозичення, відгомін у творі письменника раніше використаних власних образів, мотивів, ритмомелодійних синтаксичних конструкцій, висловів тощо.
Приклад
Авторемінісценція має творчий характер:
- Минають дні, минає літо,
- Настала осінь, шелестить
- Пожовкле листя; мов убогий,
- Старий під хатою сидить (Тарас Шевченко).
Щоб визначити авторемінсценцію, варто ці рядки порівняти з початком іншого вірша Т. Шевченка:
- Минають дні, минають ночі,
- Минає літо. Шелестить
- Пожовкле листя, гаснуть очі,
- Заснули думи, серце спить,
- І все заснуло, і не знаю,
- Чи я живу, чи доживаю,
- Чи то по світу волочусь.
Схожі рядки наявні також у його поемі «Гайдамаки»:
- Минають дні, минає літо,
- А Україна, знай, горить;
- По селах голі плачуть діти —
- Батьків немає. Шелестить
- Пожовкле листя на діброві;
- Гуляють хмари; сонце спить;
- Нігде не чуть людської мови;
- Звір тілько виє по селу.
Література
- Святовець В. Словник тропів і стилістичних фігур. — «Академія», 2011
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.