Авішага

Цар Давид постарівся, став ветхий деньми, і хоч як його загортали покривалами, не міг зігрітися. І кажуть йому його слуги: «Нехай би пошукали нашому добродієві цареві молоду дівчину, нехай би вона царя доглядала й слугувала йому й лежала б при його грудях в ложі, і буде тепло нашому добродієві цареві.» От і шукали по всіх околицях Ізраїля гарну дівчину та й знайшли Авішагу, шунамійку, та й привели її до царя. Дівчина ж була гарна-прегарна; вона доглядала за царем і служила йому, але цар не спізнав її.[1]

Після смерті Давида на Авішазі хотів одружитися Адонія, син Давида від Хаггіти. Для того, щоб отримати дозвіл на цей шлюб у нового царя Соломона, Адонія попросив Ветсавію клопотати за нього перед своїм сином. Ветсавія просила царя дозволити шлюб Адонії і шунамійки, проте Соломон відмовив їй, сказавши в роздратуванні «„Чого ти просиш Авішагу, шунамійку, для Адонії? Проси для нього й царства, бо він мій старший брат, для того ж має за собою священика Евіятара та Йоава, сина Церуї.“. Після цього Соломон послав Бенаї, сина Єгояди вбити Адонія, що той і зробив[2]. Передбачуваний шлюб Адонії був тільки приводом для його вбивства: Соломон з повною підставою бачив у ньому конкурента. Ще за життя Давида Адонія говорив „Я буду царювати!“ Завів він собі колісниці, коні і п'ятдесят чоловіка, що бігли поперед ним»[3] і організував змову з метою приходу до влади.

Така форма догляду за старіючим чоловічим тілом отримала назву Сунамітизм (від місця походження Авішаги — містечка Cунам (Шунам) і була розповсюджена аж до часів ренесансу. Так, пізніше англійський філософ Френсіс Бекон був прихильником цієї форми терапії, яка в останні століття відійшла у забуття.

• Uta Schmidt: Авішага у Michaela Bauks, Klaus Koenen, Stefan Alkier (Hrsg.): Das wissenschaftliche Bibellexikon im Internet (WiBiLex), Stuttgart 2006 (нім.)

• Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.