Соломон

Соломо́н  (дав-євр. שְׁלֹמֹה‎, Шломо́; грец. Σαλωμών, Σολωμών) — згідно з біблійною Першою Книгою Царів, один із найбільш могутніх, розумних та заможних царів давньої держави Ізраїль, згадується у Біблії як другий та улюблений син царя Давида та Вірсавії. Ім'я Шломо (Соломон) в івриті походить від кореня «שלום» (шалом — «мир»), а також «שלם» (шалем — «досконалий», «цілісний»).

Соломон дав-євр. שְׁלֹמֹה‎, Шломо́
івр. שְׁלֹמֹה‎
Соломон дав-євр. שְׁלֹמֹה‎, Шломо́ «Суд Соломона», фреска у Ватикані, приписується Рафаелю
Третій Цар єдиного Ізраїльського царства
965 — 932 до н. е.
Попередник	Давид
Наступник	Єровоам I
Народився	989 до н. е.[1] Єрусалим
Помер	931 до н. е. Єрусалим
Похований	Єрусалим
Відомий як	монарх, правитель
Країна	Ізраїльське королівство
Національність	Ізраїльтяни
Батько	цар Давид
Мати	Вірсавія
У шлюбі з	Naamahd, a Pharaoh's daughterd і невідомо
Діти	Ровоам Менелік
Рідня	Авесалом
Релігія	юдаїзм
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Під час правління Соломона Ізраїльське царство переживало мир та розквіт. Йшло широке будівництво, жвава торгівля, внутрішній та зовнішній спокій.

Біля 966 до н. е. збудував один із найвеличніших єврейських Храмів єдиному Богу, створення якого тривало 7 років та зайняло працю тисяч працівників. Через декілька сот років цей Храм зруйнував цар Вавилону Навуходоносор (607 до н. е.).

Соломону приписують авторство таких творів Біблії, як Книга приповістей Соломонових, Книга Екклезіястова (або Проповідника), Пісня над піснями, а також декількох псалмів.

Про мудрість та постать Соломона доповідають багато легенд та складено багато творів художньої літератури.