Агассіз (озеро)

Льодовикове озеро Агассіз — колишнє величезне прильодовикове озеро, що розташовувалось в центрі Північної Америки. Отримуючи льодовиковий стік в кінці останнього льодовикового періоду, воно за площею було більше, ніж всі сучасні Великі озера, разом узятих, і мало обсяг води більший, ніж всі озера у світі[1]. Назване на честь Жана Луї Агассіза — видатного швейцарсько-американського природодослідника.

Агассіз
Названо на честь Луї Агассіз
Держава  Канада і  США
Адміністративна одиниця Саскачеван
Наступник Вінніпег
Ширина 476 км
Вертикальна глибина 200 м
Площа 440 000 км²
 Агассіз у Вікісховищі

Геологічна історія

Протягом останнього льодовикового періоду, північ Північної Америки була покрита льодовиком, який поперемінно зростав та зменшувався зі зміною клімату. Цей континентальний льодовик, що утворився у період між 30 000 і 10 000 років тому, зараз відомий як Вісконсинське заледеніння і покрив велику частину центральної частини Північної Америки. Під час танення льодовика він утворив величезне передльодовикове озеро[2].

Близько 13 000 календарних років до сьогодення (майже 12 000 тому згідно з аналізом на основі ізотопу вуглецю 14С), озеро займало більшу частину Манітоби, західну частину провінції Онтаріо, північ Міннесоти, схід Північної Дакоти і Саскачеван. У час найбільшої трансгресії озеро займало 440 000 км², це більше ніж будь-яке сьогоденне озеро (включаючи Каспійське море).

Озеро дренувалось в різні часи на південь через Траверс-Гап в Льодовикову річку Воррен[3], на схід через озеро Кельвін (сучасне озеро Ніпігон) і далі в сучасне озеро Верхнє[4] або на захід через річки Маккензі через територію Юкон і Аляску.[1] Кліматологи вважають, що під час найбільшої повені, близько 13 000 тому, озеро скинуло великий об'єм води через район Великих озер і річку Св. Лаврентія в Атлантичний океан. Це могло бути причиною стадіалу пізній дріас[1][5]. Через поновлення льодовика і наступного його танення, близько 9 900 років тому, озеро знову зазнало трансгресії. Ці події мали значний вплив на клімат, рівень моря і, можливо, на ранню людську цивілізацію.

Більша частина остаточного дренування озера Агассіз могло відбутися в дуже короткий час, можливо, всього лише за один рік. Остання велика повінь сталося близько 8 400 календарних років до сьогодення (майже 7 700 тому згідно з ізотопом вуглецю 14С), коли озеро скинуло свою воду до Гудзонової затоки. Остаточне дренування озера відбулося протягом наступних 1 000 років або близько того.

Залишки озера

Вінніпег, Вінніпеґосіс, Манітоба, озеро Лісове та Дощове озеро є залишками стародавнього Агассізу. Обриси і об'єми цих сучасних озер як і раніше, повільно змінюються в зв'язку з диференціальним ізостатичним підскоком.

Інші геологічні і геоморфологічні докази існування озера Агассіз також можна побачити і сьогодні. Піднятий пляж, розташовано за багато кілометрів від будь-якої водойми, позначує межі колишнього озера в різний час. Родючі ґрунти долини Ред Рівер, що тепер дренуються річкою Північний Ред, утворені озерними відкладеннями мулу з озера Агассіз.

Див. також

Примітки

  1. Perkins (2002)
  2. Ojakangas & Matsch (1982), pp. 106-10. The retreat of glacial margins is not caused by a reversal of the glacier's flow, but rather from melting of the ice sheet. Id.
  3. Fisher (2003), pp. 271-72
  4. Leverington (2003)
  5. Broecker (2006)

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.