Саскачеван

Лілія філадельфійська

• Квітка — офіційна квітка Саскачевана лілія філадельфійська; (з 1942 р.) емблема на провінційному прапорі Саскачевана.
• Дерево — береза паперова (лат. Betula papyrifera).
• Птах — тетерук манітобський (лат. Tympanuchus phasianellus).
• Прапор Саскачевана — прийнятий у 1969 році в сучасному варіанті.

Хоч основна частина Саскачевану — рівнини, його північна частина залягає в області канадського щита, кристалічного та поламаного розколинами, зеродованого плейстоценським льодовиком, з багатьма озерами, річками й болотами, з суворим кліматом, частково вкрита лісами і лісотундрою. Природні багатства: ліс, хутряні звірі, родовища міді, цинку, золота, срібла, урану й інші. Населення нечисленне.

Південна частина Саскачевану — степ і лісостеп. Височина (400—800 м) з палеозойських і мезозойських пісковиків і вапняків, вкритих грубими шарами льодовикових відкладів; чорноземні й попільнякові ґрунти, родовища бурого вугілля, земного газу, нафти та ін.

Клімат різко континентальний (середні температури: січня від −12 до −18°С, липня +19°С; 340—400 мм атмосферичних опадів на рік, часті посухи). Основна галузь господарства — сільськогосподарська: вартість річної продукції у 1966—1970 рр. 914 млн дол. Загальний річний збір головних культур (у млн т): 11,3 пшениці, 2,2 ячменю, 1,4 вівса; число свійських тварин (у тис. голів): 2 208 рогатої худоби (у тому числі 115 молочних корів), 985 свиней, 126 овець, 65 коней. Типова господарська одиниця — це ферма з пересічною площею близько 300 га (1961), вона постійно зростає через ліквідацію менших. Вартість гірничої продукції — 393 млн дол. (1970 р.), у тому числі 201 млн дол. нафти, 116 — поташу. Велика промисловість слаборозвинена (головні галузі: переробка сільськогосподарської і гірничої сировини).

Лани ріпака і льону на саскачеванських рівнинах

Економіка Саскачевана відзначається сільським господарством і природними ресурсами. Валовий внутрішній продукт Саскачевана у 2006 році становив 45,922 млрд кан. доларів.[2]

Головні врожаї: пшениця, ріпак, льон, жито, овес, сочевиця та ячмінь.

Виробництво м'ясної худоби в Саскачевану — друге за поголів'ям у Канаді; Альберта — лідер у тваринництві.

Саскачеван — найбільший виробник поташу і урану в світі.[3]

У місті Саскатуні знаходяться штаб-квартири двох шахтарських корпорацій світового класу:

• Cameco — «Камеко», один із найбільших світових постачальників уранового концентрату.
• Potash Corporation of Saskatchewan «Саскачеванська поташна корпорація» — найбільший світовий постачальник поташу; третій в світі виробник фосфатів і азотів.

Провінційне лісове господарство становило 12,5 млн га у 2011 році та внесло 1,0 млрд кан. доларів в економіку Саскачевана.

Нафтогазова промисловість принесла 10,8 млрд канадських доларів економіці Саскачевана в 2010 році. Багаті нафтові родовища розташовані в західній частині Саскачевана недалеко містечок Ллойдміністера, Кіндерслі (англ. Kindersley) і Керроберт (англ. Kerrobert).

Басейни природного газу розташовані в західному Саскачевані, у якому проходить кордон з Альбертою недалеко Ллойдміністера, Кіндерслі (англ. Kindersley), Лідер (англ. Leader) і Мейпл-Крік (англ. Maple Creek).[4]

Легке нафтове родовище Баккен (англ. Bakken Formation) розташоване поблизу містечка Свіфт-Керрент і навколо містечок Естеван (англ. Estevan) і Вейберн (англ. Weyburn).

Перші мешканці Саскачевана — корінні народи атапаски, анголкени, ґровантри, крі, сото i сіу, які жили в Саскачевані ще до його відкриття європейцями. У 1690 році на саскачеванські землі прибув англієць Генрі Кельсі, перший європеєць-дослідник, який подорожував річкою Саскачеван, торгуючи хутрами.

Заселення Саскачевана європейцями бере свій початок у 1774 р. — це факторія «Камберленд» (англ. Cumberland House), побудована Самюелем Герном (англ. Samuel Hearne), торгівцем хутрами Компанії Гудзонової затоки. А вже коли в 1803 р. завершено «купівлю Луїзіани» (англ. Louisiana Purchase), згідно з цією угодою до США відходили території, які з часом стали частиною канадських провінцій Альберти і Саскачевана — тодішнього Рупертсленду. (Ще з 1670 року король Англії Карл II відвів земельні ділянки з правом торгівлі хутром з індіанцями на території річок сточища Гудзонової затоки спеціально створеній «Компанії Гудзонової затоки»).

Генрі Кельсі в Саскачевані, 1690 р.

Між роками 1857 і 1861 Джон Паллісер (англ. John Palliser) і Генрі Юль Гайнд (англ. Henry Youle Hind) були керівниками наукової експедиції до Рупертсленду, так званої «експедиції для відкриття Британської Північної Америки» (англ. British North American Exploring Expedition) або «експедиції ім. Паллісера» (англ. Palliser Expedition). Вони визначили кордон між Канадою і Сполученими Штатами Америки, від озера Верхнього до Тихого океану. 19 листопада 1869 року територія перейшла у власність Канади. Згодом Компанія Гудзонової затоки продала територію Рупертсленд канадському уряду.

Уряд Канади підписав декілька договорів з «першими націями» (корінними людьми) в Саскачевані щодо купівлі землі, поширення сільського господарства, заселення і промисловості. Підписані договори:

• «Договір 4» (англ. Treaty 4) — 1874-1877 рр., угода між племенами крі і сальто і королевою Вікторією про отримання землі в південній частині Саскачевана і маленької частини західної Манітоби.
• «Договір 5» (англ. Treaty 5) — 1877-1910 рр., угода між племенами крі і сальто і королевою Вікторією про отримання землі в центральній частині Манітоби і маленької частини Онтаріо і Манітоби.
• «Договір 6» (англ. Treaty 6) — 1876-1898 рр., угода між племенами крі і королевою Вікторією про отримання землі в центральній частині Саскачевана і Альберти. В Саскачевані племена підписали в фортеці Карльтон недалеко містечка Принс-Альберт.
• «Договір 8» (англ. Treaty 8) — угода в 1899 р. між корінними племенами в регіоні Меншого Невільничого озера (англ. Lesser Slave Lake) про отримання землі в північно-заходному регіоні Саскачевана, північній частині регіону Альберти і північно-східному регіоні Британської Колумбії.

Влітку 1876 р. Сидячий Бик і тисячі корінних індіанців племені сіу втікали від армії США, приїхавши до нинішнього південного Саскачевана і розташувалися у Вуд Монтайні (англ. Wood Mountain).

Після закінчення повстання в колонії Ред-Рівер (англ. Red River Rebellion) у 1870 р., метиси в Манітобі, в якій не підписали угоди про землю, переїхали до «Саутбранч-Сетелмент» (англ. Southbranch Settlement) і Принс-Альберт в Саскачевані.

В 1885 р. у Саскачевані відбулося повстання в Північно-західних територіях. Група метисів і корінних людей під керівництвом Луї Ріеля (фр. Louis Riel) і Габріеля Дюмона (фр. Gabriel Dumont) повстали проти Канади. Битви в Саскачевані включали:

• Битва коло озера Качка (англ. The Battle of Duck),
• Битва при річці Фіш-Крік (англ. Battle of Fish Creek),
• Битва під Батошем (англ. Battle of Batoche),
• Битва коло Лун-Лейка (англ. Battle of Loon Lake) — остання битва на канадській землі.

Битва при річці Фіш-Крік.

У 1885 р. «Канадська тихоокеанська залізниця» (англ. Canadian Pacific Railway) закінчила будівництво залізниці від Онтаріо до Британської Колумбії через Саскачеван. Пісяля закінчення залізниці європейська імміграція збільшувалася до 1910 р.

У 1871 р. проведена програма «Дослідження землі Домініона» (англ. Dominion Land Survey), за якою виділені землі Північно-Західних територій площею 800 000 км².

Згідно із «Законом про землі Домініона» (англ. Dominion Lands Act) 1872 р. уряд Канади давав заявнику 160 акрів (65 га) безкоштовно, єдиною вартістю для фермера була адміністративна плата в розмірі 10 доларів США. Будь-який фермер чоловічої статі, якому було не менше 21 року і погоджувався обробляти не менше 40 акрів (16 га) землі і збудувати на ній постійне житло (протягом трьох років), кваліфікується. Ця умова «перевірки садиби» була впроваджена для того, щоб перешкодити спекулянтам отримати контроль над землею.

У 1905 р. Саскачеван відділився від Північно-Західних територій і став окремою провінцією Канади.

За переписом 2011 року, населення Саскачевана становлять німці (28.6 %), англійці (24.9 %), шотландці (18.9 %), ірландці (15.5 %), українці (13.5 %), французи (12.2 %), корінні народи (12.1 %), норвежці (6.9 %), поляки (5.8 %), 18,8 % тих, хто ототожнюють себе як канадці.[5]

Українці оселювалися в Саскачевані з 1896 року. Зміни їхньої чисельності (у 1 000) і % порівняно до всього населення (у дужках): 1911 — 22,3 (4,5 %), 1921 — 28,1 (3,7 %), 1931 — 63,4 1(6,9 %), 1941 — 79,8 (8,9 %), 1951 — 78,4 (9,4 %), 1961 — 78,9 (8,5 %). Щораз більше українців живе у містах провінції (у %): 1921 — 10,0 %, 1931 — 16,4 %, 1951 — 20,5 %, 1961 — 39,2 %, 1971 — 62,4 %. Понад половина українського населення живе у південно-східній частині Саскачевана, в якій розташовані міста: Йорктон, Канора, Кемсак, Мелвілл; у десятьох сільських громадах українці утворюють абсолютну більшість, у інших — найчисленнішу етнічну групу. Українська мова, українські назви місцевостей, український побут, церкви в українському стилі, значна кількість українців у муніципальних сільських і міських установах підкреслюють український характер цієї частини Саскачевана.

Найбільші скупчення українців: Саскатун (14 400 українців або 11,4 % всіх мешканців), Ріджайна (8 600 або 6,2 %) і Йорктон (4 000 або 29,2 %) — вони є й осередками українського релігійного і культурного життя; менші — розмістилися в околицях Саскатуну: Принс-Альберт, Норт-Бетлфорд та ін.

Українське міське населення — це переважно робітники, власники дрібних підприємств, службовці, професіонали, колишні фермери, які після ліквідації власного сільського господарства переселилися в місто.

Завдяки масовому переселенню українці Саскачевану з-поміж усіх провінцій Канади зберегли найбільший відсоток вживання рідної мови (57,4 %, в усій Канаді — 48,9 %). З релігійного погляду 35,8 % належить до української греко-католицької (1931 — 52,3 %), 24,0 % (31,9) до української греко-православної, 13,9 % (1,9) до Об'єднаної, 12,5 % (9,4) до римо-католицької, а 13,8 % (4,5) до інших євангельських церков. Місто Саскатун є осередком єпархій двох перших церков.

Українці беруть участь у громадському і політичному житті Саскачевану: вони добре репрезентовані у громадських самоуправі, шкільництві, господарських установах, у провінційному парламенті й уряді. З 1970 до 1975 губернатором Саскачевану був українець Степан Воробець, з 1988 до 1994 — Сільвія Федорук. Рой Джон Романов був прем'єр-міністром Саскачевану з 1 листопада 1991 до 8 лютого 2001 року. Він був виконувачем обов'язків прем'єра та міністра міжурядових справ у 1971-1982 роках, очолював Нову демократичну партію провінції.

Іван Гнатишин був першим у Саскачевані сенатором українського походження (1959—1967), Мирон Ковальський був спікером законодавчої асамблеї у 2001 році.

З 1950-х, як правило, один з міністрів провінційного уряду є українцем (першим був Олекса Ґордон Кузяк; опісля Іван Ковальчук). Юрій-Ернест Драґан був першим українцем обраним у Законодавчу асамблею Саскачевану в 1934 році[6]. У Законодавчу асамблею Саскачевану обиралися також інші українці — Марія Беттен (Федчук), В. І. Березовський, Мартин Семчук, Д. Михайлюк у 1960 році[7].

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Уряд Саскачевана (англ.)
• Енциклопедія Саскачевана (англ.)
• Сі-Бі-Сі — Саскачеван @ 100 (англ.)(фр.)
• Канадська королівська кінна поліція(англ.)
• Саскачеван!(англ.)
• Туризм-Саскачеван(англ.)

• «Canada's population estimates: Table 2 Quarterly demographic estimates». Statistics Canada.(2011)
• «Statistics Canada, Quarterly demographic estimates, 2009». Statcan.gc.ca. (2009)

	Північно-західні території	Нунавут
Альберта		Манітоба
	США