Агейкін Григорій Петрович

Григорій Петрович Агейкін (1 грудня 1924, Кочкурово, Кочкуровський район Мордовської автономної області — 1 грудня 2007) — ерзянський поет, письменник, журналіст. Редактор журналу «Пионерэнь вайгель».

Агейкін Григорій Петрович
Народився 1 грудня 1924(1924-12-01)
Кочкурово, Саранський повіт, Пензенська губернія, РСФРР, СРСР
Помер 1 грудня 2007(2007-12-01) (83 роки)
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність письменник
Alma mater Мордовський державний університет імені М. П. Огарьова
Мова творів ерзянська і російська
Роки активності з 1937
Жанр проза, поезія
Нагороди

Життєпис

Григорій Агейкін народився 1 грудня 1924 року в селі Кочкурово (нині — центр Кочкуровського району) Мордовії). Друга дитина в селянській родині[1]. Під час навчання в школі особливо старанно займався мордовською мовою, у 6-у класі написав перші вірші, які друкувалися в шкільній газеті; під час однієї із зустрічей з письменником Іллею Кривошеєвим навіть отримав схвалення від нього за прагнення до творчості. Вірші Григорія незабаром були опубліковані в газеті «Сятко».[2]

У 1941 році Агейкин мобілізований до сталінського війська, брав участь у Міжсоюзницькій німецько-московській війні (1941-1945). Служив у диверсійних загонах, брав участь у боях у Смоленській області, в Україні та Білорусії, Молдові, Румунії, Болгарії (кавалер ордена Червоного Прапора і ордена Вітчизняної війни II ступеня).[3]

У квітні 1947 року повернувся на Батьківщину. Закінчив партійну школу і Мордовський державний університет, філологічний факультет. Працював у газетах «Советская Мордовия» і «Эрзянь комуна», також був редактором журналу «Пионерэнь вайґель» («Голос піонера») і завдяки цьому почав писати твори для дітей.

В газеті, де редактором був Агейкін, публікувалися майбутні знамениті письменники Мордовії: Артур Моро, Анатолій Лук'янов і Євґеній Пятаєв. Незабаром усі три часописи були об'єднані в одне видання «Советская Мордовия», де публікувалися статті і твори ерзянською, мокшанською та російською мовами, проте у зв'язку з обуренням співробітників і кореспондентів газета «Эрзянь комуна» була відновлена під назвою «Эрзянь правда», де і продовжив роботу Григорій Агейкін.

До своєї смерті Агейкін пропрацював в «Эрзянь правда», опублікувавши багато творів. Відомий як автор оповідань та віршів для дітей, великої кількості балад, нарисів, фейлетонів і гуморесок.

Помер 1 грудня 2007 року.

Бібліографія

Збірники

[1]

  • «Вишка ялгинеть» (Маленькі друзі, 1958)
  • «Сырнень тештинеть» (Золоті зірочки, 1959)
  • «Седей вайґель» (Голос серця, 1964)
  • «Боря — космонавт» (1967)
  • «Кіо киде співали?» (Хто кого боїться?, 1976)
  • «Лемзеркай» (Черемушка, 1980)

Оповідання
  • «Калавтозь кірі» (Розмотаний клубок)
  • «Топтыга»
  • «Максим»
  • «Селмов вяп» (Крилаті друзі)
  • «Туз»
  • «Пожежа»
  • «Перець» (Перець)
  • «Іля кадново ялгасто» (Не відставай від друзів)
  • «Баян»
  • «Паро тев» (Добру справу)
  • «Тундонь валске» (ранок)

Література

Примітки
  1. «Чилисема» 2015ие № 5, АГЕЙКИН Григорий Петрович Архівовано 8 лютого 2016 у Wayback Machine. (ерз.)
  2. Время и события. 2014: библиографический указатель / Нац. б-ка им. А. С. Пушкина Респ. Мордовия; [сост. А. Н. Маланьчева]. — Саранск, 2013. — 148 с (рос.)
  3. «Известия Мордовии»: В год литературы кочкуровцы читают произведения своих земляков-писателей (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.