Аглаоніка

Аглаоніка
дав.-гр. Ἀγλαονίκη
Народилася	невідомо; Фессалія
Померла	невідомо
Діяльність	астрономка
	Аглаоніка у Вікісховищі

Аглаоніка (Аганіса, дав.-гр. Ἀγλαονίκη) — давньогрецька жінка-астроном, II—I століття до нашої ери[1]. Дочка астронома Гегетора (або Гегемона) з Фессалії. Вона згадується у працях Плутарха[2] та анонімних нотатках до науки Аполлонія Родоського[3][4].

Аглаоніку називали Фессалійською відьмою за те, що вона вміла «примушувати Місяць зникнути з небосхилу». Насправді ж, Аглаоніка передбачала місячне затемнення. Загалом, прізвисько Фессалійські відьми використовувалось до декількох жінок III—I століття до н. е., які могли передбачати затемнення[5]. Про Фессалійських відьом говорить Сократ у Платонівському діалозі «Горгіій».[6]

Плутарх писав, Аглаоніка «вона добре знайома з фазами місяця, могла передбачати його затемнення, і, знаючи заздалегідь, коли місяць сховається під тінню Землі, робила так, щоб усі повірили, що це вона викрала місяць».[7]

Вшанування

На честь Аглаоніки названо один з кратерів на Венері.[5]
Також на її честь названо рід метеликів-совок Aglaonice.
Аглаоніка є персонажем у фільмі Жана Кокто «Орфей» (1950), де вона є подругою Евридіки та лідером Ліги жінок. Роль Аглаоніки зіграла Жюльєтт Греко.
Аглаоніка включена у мистецьку композицію художниці Джуді Чикаго «Поверх спадщини», де представлено 999 найвизначніших жінок історії.[8]
Ім'я Аглаоніки згадується в давньогрецькому прислів'ї «Так, як місяць підпорядковується Аглаоніці». Прислів'я посилається на її любов до самохваління.[5]

Примітки

Peter Bicknell: «The witch Aglaonice and dark lunar eclipses in the second and first centuries BC.» In: Journal of the British Astronomical Association, Bd. 93, Nr. 4, pp. 160—163, Bibcode: 1983JBAA...93..160B
Plutarch, De defectu oraculorum, section 13. www.perseus.tufts.edu.
Ogilvie, Marilyn Bailey (1986). Women in Science. The MIT Press. ISBN 0-262-15031-X.
Schmitz, Leonhard (1867). Aganice. У Smith, William. Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology 1. Boston. с. 59.
Howard, Sethanne (2008). Hidden Giants (вид. 2nd). Lulu.com. с. 31. ISBN 9781435716520.
Gorgias. fordham.edu.
Plutarch, Conjugalia Praecepta
Aglaonice. Elizabeth A. Sackler Center for Feminist Art: The Dinner Party: Heritage Floor: Aglaonice. Бруклінський музей. 2007. Процитовано 17 грудня 2011.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Peter Bicknell: «The witch Aglaonice and dark lunar eclipses in the second and first centuries BC.» In: Journal of the British Astronomical Association, Bd. 93, Nr. 4, pp. 160—163, Bibcode: 1983JBAA...93..160B

[2] Plutarch, De defectu oraculorum, section 13. www.perseus.tufts.edu.

[Ogilvie-3] Ogilvie, Marilyn Bailey (1986). Women in Science. The MIT Press. ISBN 0-262-15031-X.

[4] Schmitz, Leonhard (1867). Aganice. У Smith, William. Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology 1. Boston. с. 59.

[Howard_2008_31-5] Howard, Sethanne (2008). Hidden Giants (вид. 2nd). Lulu.com. с. 31. ISBN 9781435716520.

[6] Gorgias. fordham.edu.

[7] Plutarch, Conjugalia Praecepta

[Aglaonice-8] Aglaonice. Elizabeth A. Sackler Center for Feminist Art: The Dinner Party: Heritage Floor: Aglaonice. Бруклінський музей. 2007. Процитовано 17 грудня 2011.