Адвокат Мартіан

• Адвокат Мартіан Емілій.
• Аврелія — його дочка.
• Валент — його син.
• Альбіна — його сестра.
• Люцілла — її дочка, Мартіанова небога.
• Констанцій — писар у Мартіана.
• Брат Ізоген — значний християнин, належний до кліру.
• Ардент — молодий християнин.
• Мім — німий раб.
• Германець — воротар.
• Центуріон вігілів.
• Сторожа, сусідки.

Вперше надруковано в журналі «Літературно-науковий вісник»[1].

Задум написати п'єсу виник у Лесі Українки у вересні 1911 p., після завершення драми-феєрії «Лісова пісня». 15 вересня Леся Українка писала до матері з Хоні:

…В холоднішому настрої я обіцяю собі зробити щось і ad panem et aquam і, певне, таки зроблю

Робота над п'єсою тривала у жовтні — листопаді і завершилась, як свідчить дата чорнового автографа, 21 листопада того ж року. В листі до А. Ю. Кримського 24.05.1912 р. Леся Українка повідомляла:

Після неї я, відхорувавши, скільки належалось, написала одноактівку знов з римсько-християнським колоритом (III ст.), потім уже захворіла як слід – од різдва до великодня…

Драматична поема була поставлена Державним драматичним театром ім. Т. Г. Шевченка в Києві в сезон 1921—1922 р.

Агатангел Кримський згадує:

Я не наважусь назвати іншого письменника, який би з такою відповідальністю ставився до своєї праці, як Леся Українка. Вона готувалася написати драми «У катакомбах» і «Адвокат Мартіян» і звернулася до мене з просьбою дати їй кілька наукових праць, де можна було б ознайомитись а християнським підпіллям, а розвитком влади митрополитів, коли їх переслідували. Я послав їй спеціальну дисертацію Гідулянова «Развитие власти митрополитов в первые три века христианства». Леся Українка ґрунтовно вивчила цю велику дисертацію, а потім пише мені: «Це мене не задовольняє. Мені потрібні оригінальні документи». А вона знала класичні мови – латинську, грецьку. І писала, що саме їй треба діставати. Я послав їй ще величезну дисертацію Олара «Переслідування християн Римською імперією», написану французькою мовою, – товста книга. Поетеса місяців два читала її і знову пише, що не може «тільки розвідкою обмежитись». Вона замовила ще ряд книжок. Я їй цілу бібліотеку послав. Вона всі ці книжки уважно перечитала. Якби який-небудь приват-доцент стільки прочитав, скільки вона! А вона стільки працювала лише для того, щоб написати дві коротесенькі одноактові драми. Без перебільшення можу сказати, що Леся Українка була справжнім ученим, дослідником[2]

• Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. — К. : Наукова думка, 1977 р., т. 6, с. 9 — 70.

* Аудіозапис уривка з драматичної поеми "Адвокат Мартіан" (проєкт кафедри української літератури ВНУ ім. Лесі Українки): https://www.youtube.com/watch?v=QGoU73cVrb0