Аджем Юрій Миколайович

У дорослому футболі дебютував 1971 року виступами за друголігову «Таврію», в якій провів вісім сезонів, взявши участь у 237 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Таврії», був основним гравцем захисту команди. У своєму дебютному сезоні провів за команду тринадцять матчів і забив два голи. У 1973 році Аджем разом із сімферопольським клубом став переможцем першої зони другої ліги СРСР і вийшов у фінальний турнір, в якому розігрувалося право на підвищення в класі. У фіналі, який проходив в Сочі, «Таврія» зайняла друге місце і наступний сезон розпочала в першій лізі.

1979 року перейшов до ЦСКА (Москва), за який відіграв 4 сезони. Граючи у складі московського ЦСКА також здебільшого виходив на поле в основному складі команди, а у 1980–1981 роках був капітаном команди. Після матчу 13 серпня 1981 року на виїзді з «Дніпром» був звинувачений головним тренером ЦСКА Олегом Базилевичем в «небажанні відстоювати честь клубу». На початку вересня 1981 року вийшов наказ Спорткомітету СРСР, в якому низку футболістів вищої ліги було звинувачено в «порушенні морально-етичних норм, у нехтуванні інтересами колективів та у безвідповідальному ставленні до підвищення своєї спортивної майстерності». Всі перераховані в наказі футболісти були дискваліфіковані (без зазначення строку), а Юрій Аджем був позбавлений звання Майстер спорту міжнародного класу. Завдяки зусиллям Олександра Тарханова, який замінив Аджема на посаді капітана команди, термін дискваліфікації протривав лише рік. 25 вересня 1982 року в гостьовому матчі з «Торпедо» (Москва) Аджем знову вийшов на поле в основі ЦСКА і продовжив виступи в клубі.

1984 року Аджемов відправився в розташування групи радянських військ у Німеччині. У період з 1984 по 1990 рік грав за німецькі клуби в третьому дивізіоні чемпіонату НДР.

В 1994 році розпочав тренерську кар'єру, був асистентом у низці російських клубів.

У складі молодіжної збірної СРСР в 1976 і 1980 роках ставав переможцем молодіжного чемпіонату Європи.

28 березня 1979 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР в товариській грі проти збірної Болгарії. Того ж року провів ще три матчі за збірну, після чого до лав національної команди не викликався.