Адольф Дікфельд
Адольф «Альф» Дікфельд (нім. Adolf „Alf“ Dickfeld; 30 лютого 1910, Ютербог — 17 травня 2009, Драйайх) — німецький льотчик-ас, оберст люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
| Адольф Дікфельд | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Adolf Dickfeld | |||||||||||
| Народився |
20 лютого 1910 Ютербог, Тельтов-Флемінг, Бранденбург, Німеччина | ||||||||||
| Помер |
17 травня 2009[1] (99 років) Драйайх, Оффенбах, Дармштадт, Гессен, Німеччина | ||||||||||
| Країна |
 Німеччина | ||||||||||
| Діяльність | Ас | ||||||||||
| Знання мов | німецька | ||||||||||
| Учасник | Друга світова війна | ||||||||||
| Військове звання | оберст | ||||||||||
| Нагороди |
.jpg.webp){kind=small} Нарукавна стрічка «Африка»
| ||||||||||
_4Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Учасник Французької кампанії і Німецько-радянської війни, пілот 52-ї винищувальної ескадри. Восени 1942 року підбитий в бою з радянськими винищувачами і здійснив вимушену посадку на території, контрольованій радянськими військами, але зміг вийти до своїх. З січня по 31 березня 1942 року командував 2-ю групою 2-ї винищувальної ескадри «Ріхтгофен» в Тунісі. Під час оборони Німеччини з 17 квітня по травень 1943 року командував 2-ю групою 11-ї винищувальної ескадри.
Всього за час бойових дій здійснив 1 072 бойових вильоти і збив 132 ворожих літаки, з них 101 радянський. В Північній Африці і на Заході збив 18 літаків, з них 11 — 4-моторні бомбардувальники.
Після закінчення війни переїхав в Африку і став господарем ферми в Намібії.
Нагороди
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
- Нагрудний знак пілота (1938)
- Залізний хрест
- 2-го класу (13 грудня 1939)
- 1-го класу (12 січня 1940)
- Почесний Кубок Люфтваффе (15 грудня 1941)
- Німецький хрест в золоті (22 січня 1942)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (19 березня 1942)
- дубове листя (№ 94; 17 березня 1942)
- Відзначений у Вермахтберіхт
- «У вчорашніх повітряних боях на Східному фронті лейтенант Граф здобув свою 98-104 перемоги, а лейтенант Дікфельд — 82-90 перемоги.» (15 травня 1942)
- Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (1943)
- Орден «За військові заслуги» (Болгарія) в золоті
- Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою
- Нарукавна стрічка «Африка»
- Золотий почесний знак Гітлер'югенду
Бібліографія
- Die Fährte des Jägers: Eines Falken verlorene Jahre, Verlag Bublies, ISBN 3926584378
- Im Schatten des Kilimandscharo, Bublies, 1996, ISBN 3926584424
- Das Jahr der Cobra: … und ewig schweigt die Namib?, Bublies, 1998, ISBN 3926584629
- Im Pazifik verschollen: Jenseits Bora Bora, Bublies, 1998, ISBN 3926584556
Література
- Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Patzwall K.D., Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg, Studien zur Geschichte der Auszeichnungen, Band 6, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2008, ISBN 978-3-931533-08-3
- OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.
- THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940—1945, Biblio-Verlag, 1997.
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
- Ritterkreuz Archiv II/2009, Veit Scherzer, Ranis, Juni 2009, ISSN 1866-4709