Адріано Банк'єрі

Адріа́но Банк'єрі (італ. Adriano Banchieri, італ. Adriano di Bologna; нар. 3 вересня 1568 — 1634) — італійський органіст, композитор і теоретик музики.

Адріано Банк'єрі

Біографія

Народився в Болоньї. У 1587 році вступив до ордену бенедиктинців, змінивши ім'я Томмазо на Адріано, у 1590 році прийняв обітниці. Одним з його вчителів в монастирі був органіст і композитор Джозеффо Гуамі, що мав великий вплив на стиль Банк'єрі.

З 1592 року служив органістом в різних оліветанських монастирях і церквах. У 1615 році він заснував товариство "Академія деі Флориді» (Accademia dei Floridi), в якому брав участь під псевдонімом Il dissonante. У 1622 році товариство було перейменовано в "Академія деі Філомузі" (Accademia dei Filomusi), в 1633 році перетворилося в "Академія деі Філаскізі" (Accademia dei Filaschisi), а потім в Болонську філармонічну академію.

У 1613 році Банк'єрі отримав статус професора музики. У 1618 році він отримав титул абата. У 1634 році через погіршення здоров'я Банк'єрі перейшов до монастиря Сан Бернардо в Болоньї, де в тому ж році помер від апоплексичного удару.

Творчість

Адріано Банк'єрі вважається одним з найбільших теоретиків музики століття XVII. Він писав теоретичні праці з питань музичного виконавства і церковного співу, гармонії, ритму і вокальної орнаментики. Банк'єрі намагався поєднати традиційний принцип модальності з новим принципом тональності.

Одним з перших він застосував у своїх творах генерал-бас. Його твір «Concerti ecclesiastici» (Церковні концерти, 1595 року) - найстаріші з творів з генерал-басом, що збереглися до нашого часу. Банк'єрі легко приймав реформи і серед перших став використовувати знаки p (piano) і f (forte) в музичних текстах. Він відстоював точність інтерпретації музичних творів і виступав за посилення ролі композитора. Був одним з перших, хто став використовувати паличку при диригуванні.

Банк'єрі був дуже продуктивним композитором, складав різноманітну світську і духовну музику: меси мотет и мадригал и, органні п'єси. Починаючи з 1605 він опублікував серію творів для органу під назвою «L’organo suonarino», вона була, щонайменше, шість разів перевидана до 1638 року. Як і Ораціо Веккі, він хотів поєднати мадригал з драматичною дією і був одним з основоположників жанру мадригальної комедії, коли виконувані послідовно мадригали складалися в цілісне оповідання.

Цікавий пародійний мадригал "Контрапункт тварин і розуму» з комедії «Festina nella sera del giovedi grasso avanti cena». У ньому поєднуються григоріанський хорал з безглуздим текстом, нявканням, собачим гавкотом, куванням зозулі та іншими звуками тварин у виконанні співаків.

Володіючи літературним талантом, Банк'єрі сам писав тексти для своїх мадригальних комедій. Комедії та новели він публікував під псевдонімом Камілло Скаліджері далла Фратто (Camillo Scaliggeri dalla Fratta), а популярний твір "Шляхетність осла» (La nobiltà dell’asino) подписаний як Аттабаліппа даль Перу (Attabalippa dal Perù).

Банк'єрі цікавився діалектами італійської мови і опублікував кілька книг на цю тему. У своїх лібрето він використовував діалекти для характеристики персонажів.

Твори

Теоретичні праці
Обкладинка трактату «Cartella», 1601 г.
  • L'organo suonarino, 1605, 1607 та ін.
  • Conclusioni del suono dell'organo (Про гру на органі), 1609
  • Cartella, overo regole utilissime à quelli che desiderano imparare il canto figurato, 1601
  • Direttorio monastico di canto fermo, 1615

Музичні твори
  • 12 поліфонічних мес
  • Три книги восьмиголосна церковних концертів, 1599
  • двоголосні мотети з бассо контінуо
  • Canzoni alla francese для чотирьох голосів, 1596
  • збірки мадригалів, мадригальні комедії
    • La pazzia senile (Старече навіженство), 1598
    • Il metamorfosi musicale (Музичні метаморфози), 1601
    • Il zabaione musicale, 1604
    • La barca di Venezia per Padova, 1605
    • Il virtuoso ridotto tra signori e dame, 1607
    • La prudenza giovenile (Розсудливість молодості), 1607
    • Festina nella sera del giovedi grasso avanti cena, 1608
    • Tirsi, Fili a Clori, 1614
    • Trattenimenti da villa, 1630

Літературні твори
  • «Шляхетність віслюка» (La nobiltà dell'asino), 1592, 1599 (під псевдонімом Attabalippa dal Perù Provincia del Mondo novo)[1]

Записи

Список компакт-дисків на Medieval.org.

Примітки
  1. Risultato della ricerca Web OPAC ICCU

Джерела
  • Банкьери, Адриано // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. — 1890—1907. (рос.)
  • Ю. Булучевский, В. Фомин, Старинная музыка: Словарь. — М.: Музыка, 1996. (рос.)
  • Т. Ливанова, История западноевропейской музыки до 1789 года: Учебник в 2 тт. Т. 1. — М.: Музыка, 1983. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.