Аділ-шахи
Біджапурський султанат або Держава Аділ-шахів — султанат, що існував у 1490–1686 роках у Біджапурі в Індії. Керувався правителями з династії Аділ-шахів. Султанат заснував намісник Біджапура Юсуф Аділ-шах. Його повалили Великі Моголи у 1686 році.
| |||||||||||||||||||||||||||||
Історія
Цей султанат став однією з найвагоміших держав, що утворилися після розпаду держави Бахманідів. Намагаючись зміцнити свою владу перші султани в цілому м'яко ставилися до індуського населення, а Юсуф Аділ-шах одружився з представницею маратхського аристократичного роду.
В XVI столітті Аділ-шахи боролися з Віджаянагаром та Голкондою, Ахмеднагаром. У 1565 році Аділ-шахи в союзі з володарями Голконди та Ахмаднагару в битві при Талікоті знищили міць Віджаянагара, що призвело до остаточного занепаду останнього.
Найбільший представник — Ібрагім II Аділ-шах (1580–1626) був покровителем поетів, письменників, вчених. Разом з тим, цим султаном велася активна зовнішня політика. У 1600 році разом з могольською державою завдано поразки Ахмеднагару, розділивши з Великими Моголами територію цього султанату. Ібрагім II Аділ-шах у 1618–1619 роках захопив землі Бідарського султанату. У 1624 році була придушено спроба відродити Ахмеднагарський султанат.
При наступному володарі Мухаммад Аділ-шаху (1626–1657) держава вступила у конфлікт з падишахом Шах Джаханом, який скористався труднощами султанату у зв'язку з повстанням маратхів на чолі із Шиваджі. Тоді ще шах-заде Ауранґзеб завдав поразки Біджапуру, проте Аділ-шаху вдалося врятуватися, визнавши зверхність Великих Моголів. Після цього діяльність султанату була спрямована на південь — проти наяків колишньої Віджаянагарської держави. Територія Біджапуру розширилася до східного узбережжя Індостану (південна Карнатака, частина сучасного Тамілнаду).
Династію повалив могольський імператор Аурангзеб у 1686 році, який вважав Аділ-шахів не надто ревними мусульманами, що потурають індуським поганам. Після запеклого протистояння біджапурський султанат було знищено, а його землі приєднані до держави Великих Моголів.
Культура
Аділ-шахи були покровителями літератури та мистецтва. За часів правління цих володарів набуває розвиток літературна мова урду, особливо її діалект дакхіні. Відомими представниками її були поети Нусраті та Хашимі.
У 1570–1630-х роках відбувається розквіт будівництва. Розбудовуються міста, особливо столиця, зводять чудові мечеті, палаци та громадські будівлі. Найцікавішою перлиною цього періоду є мавзолей Мухаммад Аділ-шаху — Гол-Гумбаз.
Султани
- Юсуф Аділ-шах (1490–1510)
- Ісмаїл Аділ-шах (1510–1534)
- Маллу Аділ-шах (1534)
- Ібрагім I Аділ-шах (1534–1558)
- Алі I Аділ-шах (1558–1579)
- Ібрагім II Аділ-шах (1580–1626)
- Мухаммад Аділ-шах (1626–1657)
- Алі II Аділ-шах (1656–1672)
- Сікандар Аділ-шах (1672–1686)
Примітки
- Baqir, Muhammad. BĪJĀPŪR – Encyclopaedia Iranica. www.iranicaonline.org (англ.). Encyclopedia Iranica. Процитовано 8 лютого 2017. «The official language of the court at Bījāpūr during the ʿĀdelšāhī period and until the end of Mughal rule in 1274/1858 was Persian. Indeed, Yūsof ʿĀdelšāh (895-916/1489-1510) and his son Esmāʿīl themselves wrote poetry in Persian, Esmāʿīl under the pen name Wafāʾī. The ʿĀdelšāhīs established Shiʿism in Bījāpūr and actively encouraged the immigration of Persian writers and religious figures.»
- Satish Chandra, Medieval India: From Sultanat to the Mughals, Part II, (Har-Anand, 2009), 210.
- Footnote in Page 2 of Translator's preface in the book Tohfut-ul-mujahideen: An Historical Work in the Arabic Language written by Zayn al-Dīn b. ʿAbd al-ʿAzīz al- Malībārī (Translated into English by Lt. M.J. Rowlandson)
- Muhammad Qasim Firishta's Tarikh-e-Firishta.
- Busateenus-Salateen a Persian Manuscript of Mirza Ibrahim Zubairi.
- Mirza Ibrahim Zubairi, Rouzatul Auliya-e-Bijapur.
Джерела
- Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961