Аерологія

Аероло́гія — наука про процеси у вільній атмосфері, та методи її вивчення, частина метеорології. Часто цей термін вживають у вужчому значенні, як лише вчення про методи дослідження високих шарів атмосфери та прилади, що при цьому застосовуються.

Аерологія виділилась в окремий розділ метеорології завдяки появі літальних апаратів, а також розвитку радіозв'язку і вимірювальної техніки. Основними задачами аерології є винайдення методів дослідження вільної атмосфери, а також розробка нових точніших приладів для визначення різних параметрів вільної атмосфери. Основним методом аерологічних досліджень є зондування, тобто вимірювання метеорологічних величин за допомогою приладів, що піднімаються в атмосферу.

Основні види зондувань:

• Вітрове — вимірювання швидкості і напрямку вітру;
• Температурно-вітрове — вимірювання температури, швидкості і напрямку вітру;
• Радіозондування — використувуються радіозонди;
• Літакове — за допомогою апаратури, встановленої на літаках;
• Ракетне — за допомогою апаратури, що встановлюється на метеорологічних ракетах;
• Супутникове — за допомогою приладів на метеорологічних супутниках

Методи аерологічних досліджень можна поділити на контактні та дистанційні. Контактні (або прямі)- засновані на використанні приладів, які піднімаються на ту висоту, на якій необхідно провести вимірювання тієї чи іншої величини. Дистанційні методи дозволяють вивчати явища на відстані. Вони поділяються на активні і пасивні. При використанні активних методів із Землі або з літального апарату в атмосферу посилаються різні сигнали: звукові (акустичний метод), світлові (лазерний метод), радіосигналів (метеорологічна радіолокація). Пасивні методи — базуються або на прийомі сигналів (наприклад, від радіозонду) або на візуальних спостереженнях.

Аерологія у гірництві (англ. mining aerology, нім. Aerologie im Bergbau) — галузь гірничої науки, що вивчає властивості атмосфери шахт і кар'єрів, закони руху повітря, переносів газу, пилу, теплоти в гірничих виробках і в масиві гірських порід. Базується на законах загальної аеродинаміки і термодинаміки. Наукові основи вентиляції шахт розробляє шахтна аерологія

Провідними вченими в аерології та вентиляції гірничих підприємств є Абрамов Ф.А., Мустель П.І., Бойко В.А., Ушаков К.З., Булгаков Ю.Ф., Горобей М.С, Стукало В.А. та ін.

Основні розділи шахтної аерології — шахтна атмосфера, шахтна аеродинаміка, шахтна газодинаміка, динаміка шахтних аерозолів, шахтна термодинаміка.

Головні проблеми наукової дисципліни — зниження аеродинамічого опору виробок, вдосконалення методів розрахунку шахтних вентиляційних мереж, підвищення ефективності дегазації шахт, розробка ефективних методів і засобів теплового кондиціонування шахтного повітря, розробка науково обґрунтованих методів розрахунку кількості повітря, необхідного для вентиляції шахт, створення наук. основ автоматизованого управління вентиляцією шахт, підвищення надійності шахтних вентиляційних систем. Аерологія кар'єрів розробляє наук. основи прогнозу атмосферних умов і провітрювання відкритих гірничих розробок. Основні розділи аерології кар'єрів: атмосфера і мікроклімат кар'єрів, аеродинаміка, термодинаміка, газопилова динаміка атмосфери кар'єрів. Основний метод дослідження аерології — теоретичний аналіз в поєднанні з експериментальними дослідженнями і натурними спостереженнями, а також комп'ютерним моделюванням.