Айн-Газаль

Айн-Газаль (араб. عين غزال‎) — поселення культури докерамічного неоліту B в передмісті Амману, Йорданія. Відповідно до старого датування, було населене в період 7250 — 5000 років до н. е.; більш сучасне каліброване датування удревляє цей період до 8440 — 6500 рр. до н. е.[1]. Площа — 15 га, одне з найбільших поселень епохи неоліту. Іноді пізній етап розвитку Айн-Газаля класифікують як докерамічний неоліт C.

Жіноча статуетка з Айн-Газаль
Статуетка з Йорданського археологічного музею

Поселення

За часів свого розквіту (кінець 8-го тисячоліття до н. е.) населення становило близько 3000 осіб (більше, ніж у місті Єрихон в ту саму епоху). Після 6500 року до н. е. протягом декількох поколінь населення скоротилося в кілька разів, ймовірно, через погіршення клімату.

Складається з великої кількості будівель, які діляться на три різних райони. Прямокутні споруди з сирцевої цегли складалися з двох і більше неоднакових кімнат. Стіни іззовні обмазували глиною, а зсередини — алебастром, яким покривали і підлогу. Покриття оновлювали раз у декілька років.

На розташованих поблизу полях розводили пшеницю, ячмінь, бобові, а також пасли кіз. До того ж, мешканці полювали на диких оленів, газелей, ослів, кабанів, лисиць, зайців тощо.

Культура

Частину мерців ховали у фундаменті будівель, інших — в полях. Черепа мерців, похованих у будинках, зберігали окремо. Археологи виявили такі черепа в декількох місцях Палестини, Сирії та Йорданії, в тому числі в Айн-Газалі. Вони були покриті алебастром, очниці були залиті бітумом, що свідчить про своєрідний культ предків у цих місцях. Деякі мерці взагалі не були поховані і потрапляли до сміттєвих куп.

Крім решток людей ховали антропоморфні алебастрові статуї, які були покладені біля особливих будівель, ймовірно, мали ритуальне значення. На голові статуй були зображені очі і волосся, на тілі — татуювання у вигляді орнаменту або одяг. Для зображення очей використовували раковини, а зіниць — бітум[2]. У селищі знайдено 32 таких статуї, з яких 15 в повний зріст, ще 15 — бюсти і дві фрагментарно збережені голови. Три бюста мали по дві голови. Одна зі статуй, приблизно VI тисячоліття до н. е., зображує жінку з великими очима, тонкими руками, виступаючими колінами і ретельно виліпленими пальцями ніг.

Археологічні дослідження

Давнє поселення було відкрито випадково при будівництві дороги в 1974 році. Розкопки почалися в 1982 році і тривали до 1989 року. На початку 1990-х років була проведена ще одна серія досліджень.

Палеогенетика

У мешканців Айн-Газалю були виявлені Y-хромосомні гаплогрупи CT, E, E1b1b1, T (xT1a1, T1a2a) і мітохондріальні гаплогрупи R0a, R0a2, T1a, T1a2[3].

Джерела

Ресурси Інтернету

Примітки
  1. Recalibrating 'Ain Ghazal | Gary Rollefson — Academia.edu
  2. Kleiner, Fred S.; Mamiya, Christin J. (2006). Gardner's Art Through the Ages: The Western Perspective: Volume 1 (вид. Twelfth). Belmont, California: Wadsworth Publishing. с. 11–2. ISBN 0-495-00479-0.
  3. Iosif Lazaridis et al. The genetic structure of the world's first farmers, 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.