Акатизія

Акатизія (від дав.-гр. ἀ- /a-/ — «не» і καθίζειν /kathízein/ — «сидіти») — клінічний синдром, який характеризується постійним або періодичним неприємним відчуттям внутрішнього рухового неспокою, внутрішньою потребою рухатись або змінювати позу, проявляється в неможливості хворого довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатись без руху.[1][2] Також, як синонім терміну «акатизія», використовують слово «непосидючість»[3].

Найчастішою причиною акатизії є побічні ефекти лікарських препаратів, насамперед традиційних нейролептиків («типових антипсихотиків») і, меншою мірою, атипових.[4] Рідше акатизія виникає при застосуванні антидепресантів (насамперед груп СІОЗС та СІОЗСіН) та психостимуляторів. Іноді вона може бути викликана хворобою Паркінсона або бути частиною клінічної картини паркінсонізму та інших схожих синдромів.[5] Крім того, акатизія є частим, майже постійним симптомом при опіатному, рідше алкогольному, бензодіазепіновому або барбітуратному абстинентному синдромі; вона може виникати у кокаїнових наркоманів на тлі інтоксикації кокаїном і навіть при післянаркозному пробудженні у здорових осіб.[4]

Термін був введений чеським психіатром Ладиславом Гасковець (чеш. Ladislav Haskovec, 1866—1944) в 1901 році, задовго до появи нейролептиків.[6][7] Після введення в клінічну практику нейролептиків поширеність акатизії значно збільшилася.[8] За даними на 1992 рік, акатізія траплялася в 30 % випадків прийому антипсихотичних засобів. Часто вона поєднується з депресією.[9]

Хоча акатизія може поєднуватися з іншими екстрапірамідними побічними ефектами нейролептиків, у багатьох випадках вона виникає ізольовано.[10]