Аквітани

Аквітани (лат. Aquitani) — народ, який проживав в доримський та ранній римський період на території майбутньої Аквітанії (історичний регіон Франції), між Піренеями та Гаронною. Юлій Цезар, який переміг аквітанів у ході галльської війни, описує їх як один з народів Галлії.

Галлія по всій своїй сукупності розділяється на три частини. В одній з них живуть бельги, в іншій — аквітани, в третій — ті племена, які їх власною мовою називаються кельтами, а на нашій — галлами. Всі вони відрізняються один від одного особливою мовою, установами і законами. Галлів відокремлює від Аквітанії річка Гарумна, а від Бельгії — Матрона та Секвана. [1]

Найдавніше населення узбережжя Біскайської затоки. Синім кольором позначені індоєвропейські народи, червоним — імовірно доіндоєвропейські. Найбільшими племенами були аквітани, васкони та кантабри

Страбон пише:

Далі по порядку йде Трансальпійська Кельтика. Я вже описав в загальних рисах форму та величину цієї країни; тепер же слід сказати про неї детальніше. Деякі ділили її, наприклад, на 3 частини, називаючи її мешканців квітанами, белгами та кельтами. Аквітани, за словами цих письменників, зовсім відмінні не тільки по своїй мові, але і в сенсі статури; вони скоріше схожі на іберів, ніж на галатів; інші ж мешканці за зовнішнім виглядом нагадують галатів, хоча не всі говорять однією мовою, але у деяких є незначні мовні особливості (IV, 1).

Хоча країна називалася Новемпопуланія (лат. Novempopulania — країна 9 народів), в різних джерелах згадується більшу кількість племен, серед них:

• Тарбелли
• Кокосати
• Бояти
• Васати
• Соціати
• Елусати
• Ауски
• Конвени
• Бігерріони або бегерри
• Сібілляти; можливо, ті ж, що і згадувані Цезарем сібузати?