Піренеї
Пірене́ї (ісп. Pirineos; фр. Pyrénées; баск. Pirinioak; кат. Pirineus; араг. Perinés; окс. Pirenèus) — гори, які утворюють природний кордон між Францією та Іспанією. У Східних Піренеях між Францією та Іспанією розташована країна Андорра. Пірене́ї простяглися на 435 км від Біскайської затоки до Середземного моря (Капе-де-Креус). Найвища вершина — Піко-де-Ането (3404 м).
Піренеї ісп. Pirineos | ||||
| фр. Pyrénées , кат. Pirineus | ||||
 Центральні Піренеї | ||||
| Центральні Піренеї | ||||
| Країна |  Іспанія,  Франція,  Андорра | |||
|---|---|---|---|---|
| Довжина | 435 км | |||
| Ширина | 40-150 км | |||
| Найвища точка | Піко-де-Ането | |||
| - координати | 42°37′56″ пн. ш. 0°39′28″ сх. д. | |||
| - висота | 3 404 м | |||
 Топографічна мапа Піренеїв Топографічна мапа Піренеїв | ||||
 Піренеї у Вікісховищі | ||||
Назва Піренеї пійшла від імені Піріни (грецькою: вогонь, пожежа) яка була дочкою Бебрікса і була зґвалтована Гераклом. Перелякана народженням змії, вона втекла у гори, де і померла. Геродот зазначив цю легенду на мапі Ойкумени у 450 році до н. е.
Географія
Орографічно Піренеї поділяються на:
- Атлантичні або Західні. Середньовисотні гори, середня висота збільшується із заходу на схід, біля Біскайської затоки переходять у Баскські гори. Сильна ерозійна розчленованість вапнякових хребтів, острівні кристалічні масиви. Найвища вершина — гора Пік-д'Ані (2504 м).
- Центральні. Найширша й найвища частина гірської системи. Гори простираються в східному напрямку від перевалу Сомпорт до Баль-д'Аран. Центральні Піренеї розпадаються на поздовжні хребти (з півдня на північ): Високі, Середні та Малі Піренеї. Тут присутні невеличкі льодовики. Гірські вершини: Піко-де-Ането (3404 м) у масиві Маладетта, Монт-Посет (3375 м), Монте-Пердідо (3355 м).
- Східні. Скидово-брилові гори з котловинами й вузькими долинами між ними. До масиву відносять плато Ла-Сердан'я і Капсир. Гори знижуються до моря уступами й доходять до Балеарського моря хребтом Альбер (кат. Serra de l'Albera; фр. Massif des Albères). Найвища вершина — гора Каліт (2915 м).
Піренеї — одна з найбільш важкодоступних гірських місцин Європи. Хоча в середньому висота їх не дуже велика (трохи більше 2500 метрів), вони мають лише кілька зручно розташованих перевалів. Всі перевали знаходяться на висоті 1500—2000 м. Тому лише п'ять залізниць йдуть з Іспанії до Франції: дві з них обходять Піренеї по узбережжю з північного заходу і південного сходу, а ще три залізниці перетинають Піренеї на ділянках Аєрбе — Олорон-Сент-Марі, Ріполь — Прад і Фігерас — Перпіньян через систему тунелів.
 |
 |
 |
 |
 |
Західні Піренеї |
Центральні Піренеї |
Масив Маладетта |
Центральні Піренеї |
Долина Андорри у Східних Піренеях |
Геологія
Піренеї — альпійська складчаста система з монолітною осьовою зоною. На заході розвинені вапняки, карст; в центрі — переважно кристалічні породи, альпійські форми рельєфу, льодовики (площею близько 40 км²); на сході хребти знижуються, чергуючись з міжгірними западинами. Родовища бокситів, залізних руд.
Довжина Піренеїв становить 425 км, а ширина зазвичай не перевищує 100 км; загальна площа дорівнює 19.000 км². Найвищими вершинами Піренеїв є такі: Ането (cat. Aneto, 3.404 m), пік Посетс (cat. Pic de Posets, 3.375 m), Монт-Пердута (cat. El Mont Perdut, 3.355 m)[1]
Піренеї старші за Альпи: їх відклади були спочатку депоновані біля берега у палеозої та мезозої. Між 100 і 150 млн років тому, Біскайська затока розпочала розширення і витискування сучасної Іспанії в бік сучасної Франції. Інтенсивний тиск і підняття земної кори було під час всього еоцену.
Східна частина Піренеїв складається з граніту та гнейсів. А західна частина з граніту та вапняку.
Клімат
Піренеї — це межа двох поясів клімату (на північ від Піренеїв — територія з помірним кліматом, на південь — з субтропічним).
Кількість атмосферних опадів, які отримують Піренеї у вигляді дощу і снігу, набагато більше в Західних, ніж в східних Піренеях, так як вологе повітря Атлантичного океану втрачає вологу над Західними і Центральними Піренеями і приходить до Східних Піренеїв вже сухим. Це суттєво позначається на характері покриву гір та рельєфі. По-перше, Східні Піренеї — без льодовиків, кількість опадів недостатня для їх розвитку. Льодовики обмежені північними схилами Центральних Піренеїв, і не спускаются, як у Альпах, далеко вниз по долинах, але мають велику довжину вздовж хребтів. Лінія снігу змінюється від 2 700 до 2 800 метрів вище рівня моря, на висоті від 1 600 до 2 700 метрів сніг лежить з грудня по квітень. Середня зимова температура -2° C.
Річки
Річки Піренеїв повноводні і мають значний гідроенергетичний потенціал. На французької стороні Піренеїв беруть початок річки Адур, Нівель, Теш, Тет, Аглі, Од і Гаронна, одна з найбільших річок Франції.
На іспанської стороні Піренеїв беруть початок річки Бідасоа, Арагон, Гальєго, Ара, Сінка, Есера, Ногера-Рібагорсана, Ногера-Пальяреса, Валіра, Сегре, Тер, Льобрегат, Муга і Флувія.
Природа
Ліси (бук, ялина, сосна), середземноморська гущавина, альпійські трави. Є мінеральні джерела. У Піренеях розташовані національні парки Пірене (Франція), Ордеса-і-Монте-Пердідо, Айгуес-Тортес-і-Лаго-Сан-Маурісіо (Іспанія).
Див. також
Посилання
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Украинский советский энциклопедический словарь, том 2, Киев, главная редакция УСЭ, 1988, стр. 678, ст."Пиренеи" (рос.)
- Южная Европа (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1983, стр.75 (рос.)