Акмолінський табір дружин зрадників батьківщини
Акмолінський табір дружин зрадників батьківщини, АЛЖИР (від рос. Акмолинский лагерь жён изменников Родины) — назва 17-го жіночого табірного спеціального відділення Карагандинського ВТТ в Акмолинській області, Казахстан (1938—1953).
Історія
Наказ НКВС СРСР № 00486 від 15 серпня 1937 поклав початок масовим репресіям проти членів сімей зрадників Батьківщини (рос. ЧСИР). Цей документ дав право без доказу провини заарештовувати і направляти в табори в першу чергу дружин переслідуваних за політичними мотивами. У короткі терміни протягом декількох місяців були заарештовані і засуджені на 5-8 років ВТТ практично всі дружини «зрадників Батьківщини».
Саме для них на підставі цього наказу було утворено Акмолинське спецвідділення Карлаг НКВД на базі так званої «26 точки».
Особливості
АЛЖИР розміщувався на території 26 поселень, де до того розміщувалися спецпереселенці: розкуркулені, священики, монахи, віруючі різних релігій з Грузії, Молдавії, Криму, України, Білорусі. Сюди, за подвійний ряд колючого дроту, між якими ходили конвоїри з собаками, почали прибувати в поїздах дружини, сестри, родички заарештованих маршалів, генералів, наркомів, вчених, письменників, лікарів, інженерів, агрономів, розкуркулених хуторян та іноземців, широко відомі особи, художниці, балерини.
Холодні бараки з саману, тобто побудовані з цегли, в яких глина була змішана з соломою, голі дерев'яні нари, на які жінки накладали зрізаний ними біля озера і пов'язаний очерет, їм же топили єдину на весь великий барак піч. І це при тому кліматі, коли взимку бували морози в 30—40 градусів[1].
Перші півтора року режим «особливого табірного відділення» накладав додаткові обмеження на ув'язнених. Зокрема, було заборонено листування, отримання посилок, існувала заборона на роботу за фахом. Фахівці гуманітарного профілю (музиканти, поети, вчителі і т. д.) були зайняті на с/г полях і як підсобні робітники на будівництві. Хворі, немічні, старі та діти працювали на вишивальній та швейній фабриках.
Відомі невільниці
- Андронікашвілі, Кіра Георгіївна — актриса, кінорежисер, дружина Б. А. Пільняка. Княжна з роду Андронікових.
- Лисиціан, Марія Вартанівна — тренер з художньої гімнастики, головний тренер збірної СРСР (1963—1971).
- Мессерер-Плісецька, Рахіль Михайлівна — актриса кіно, мати Майї Плісецької (перебувала в таборі з немовлям).
- Сац, Наталія Іллівна — режисер і театральний діяч, дружина І. Я. Вейцера.
- Сербіна, Ксенія Миколаївна — історик і археограф, публікатор «Книги Великому Кресленню».
- Солом'янська, Лія Лазарівна — діяч радянського кінематографа і журналістка, мати Т. А. Гайдара, бабуся Є. Т. Гайдара.
- співачка Лідія Русланова
В'язнями АЛЖИРу були дружини відомих людей:
- Арватова-Тухачевська, Єлизавета Миколаївна — сестра маршала М. М. Тухачевського, дружина Ю. І. Арватова.
- Петерс, Антоніна Захарівна — дружина Я. Х. Петерса.
- Євгенія Серебровська (чоловік — О. П. Серебровський).
- Гольдштейн, Надія Абрамівна — дружина І. І. Ліберберга.
- Віра Крестинська (чоловік — М. М. Крестинський).
- Катерина Мехоношина (чоловік — К. А. Мехоношин).
- Родички М. М. Тухачевського, дружини його братів — Марія Вікентіївна і Зінаїда Федорівна.
- Дружина і дочка А. С. Єнукідзе.
Було там ув'язнено і 743 українки, серед них балерина Тетяна Афоніна, оперна співачка Харківського театру опери та балету Маріанна Лер, агроном Марія Даниленко та багато інших[2].
Примітки
Посилання
- Історія табору АЛЖИР(рос.)
- «Алжир» у казахських степах
- РЕПРЕСІЇ ПРОТИ РОДИН «ВОРОГІВ НАРОДУ» В УКРАЇНІ: ІДЕОЛОГІЯ ТА ПРАКТИКА (1917—1953 рр.)