Карлаг

Табір розташовувався на території Карагандинської області Казахстану. Протяжність території Карлагу з півночі на південь становила близько 300 км, зі сходу на захід близько 200 км. До 1940 освоєна площа території табору становила 1 780 650 га (178 км²)[2]. Адміністративно-господарський центр табору знаходився в селищі Долинське[3], за 45 км на південний захід Караганди .

Територія табору обслуговувалася двома залізничними лініями:

• Караганда — Балхаш — проходила в східній частині основного масиву і пересікала територію табору з півночі на південь.
• Жарик — Джезказган — розтинала основний масив із заходу на схід.

Все місцеве населення було депортовано з «радгоспних» земель в 1931 році, тому на території ВТТ проживав тільки персонал табору, члени їх сімей та ув'язнені[2] . Винятки становили :

• Смуга відчуження по лініях залізниць, де проживали залізничники ;
• Селище Долинське, де проживало близько 50 сімейств службовців прокуратури, суду, відділення Держбанку, пошти, школи.

У 1940-1950-х роках корінне населення знову було допущено на необроблювані радгоспом землі. У звітах Карлагу вказувалося, що «місцеве населення» активно допомагає охороні ВТТ в пошуках і затриманні втікачів. У Долинці існує музей Карлагу[4] .

Однією з цілей організації Карлагу було створення великої продовольчої бази для вугільно-металургійної промисловості Центрального Казахстану : Карагандинський вугільний басейн, Джезказганський і Балхашський мідеплавильні комбінати.

Для здійснення цієї мети потрібно було вирішити два головні завдання :

• Знайти джерело дешевої робочої сили;
• Забезпечити умови для роботи та проживання.

На початку 1930 під керівництвом наркома А. А. Андрєєва і ОГПУ в центральному Казахстані створений радгосп «Гігант». 19 грудня 1930 на базі радгоспу створений Карагандинський окремий виправно-трудовий табір[2]. Територію Карлагу розбити на 8 відділень. Одночасно на початку 1931 року під головуванням А. А. Андрєєва створена спільна з ОГПУ комісія, яка виносить рішення про виселення в Центральний Казахстан 52 тисяч селянських родин.

У лютому-березні 1931 почалися масові арешти селян по всьому Поволжю, Пензенській, Тамбовській, Курській, Воронезькій, Орловській областях, Харківщині і Оренбуржжя . Масове заселення Центрального Казахстану і створення промислових центрів було неможливо без залізничного сполучення з центральними районами Росії. Перший етап чисельністю 2567 осіб був відправлений для будівництва залізниці від Акмолінськ до майбутньої Караганди. Дорога була закінчена в рекордно короткі терміни до травня 1931.

До початку осені 1931 план комісії Андрєєва по спецпереселенцях був виконаний і 52 тисячі сімей доставлені в центральний Казахстан. 17 вересня 1931 наказом ОГПУ СРСР № 527/285 офіційно створений Карагандинський виправно-трудовий табір. 17 грудня 1931 оголошені штати Карлагу .

Почалося освоєння Центрального Казахстану .

27 липня 1959 Карагандинський виправно-трудовий табір закритий (​​реорганізований в УМЗ УМВС Карагандинської області)[1]

В 1932 зайнято:

• В сільськогосподарському виробництві (радгосп «Гігант») — 8400 ув'язнених;
• На виробництві ширвжитку — 1000 ув'язнених.

На 1951 питома вага сільського господарства становила — 58,5% , промисловості — 41,5%. У сільському господарстві питома вага тваринництва — 48,2%, рослинництва — 51,8%.

Земельні площі табору — 2 087 646 га, в тому числі:

• 111 836 га ріллі ;
• 337 570 га сінокосів ;
• 1 378 999 га вигонів .

На 1 січня 1951 поголів'я худоби становило :

• ВРХ — 26 716;
• Свиней — 6 648 ;
• Овець — 175 613 ;
• Коней — 11 946

За ними доглядали 6710 робітників.

• 1931–1932 — Корінман ? . ? .[5]
• 1932–1933 — Чунтонов М. М.
• 1933–1938 — Лінін О. Г.
• 1938–1939 — Никифоров П. Л.
• 1939–1944 — Журавльов В. П.
• 1944–1949 — Соколов В. П.
• 1949–1951 — Маєвський В. М.
• 1951–1955 — Волков З. П.
• 1955 — Черкашин ? . ? .
• 1955–1956 — Непряхін Д.А
• 1956–1959 — Вітенко І. М.

• Ярослав Дашкевич
• Гумільов Лев Миколайович,
• Марченко Анатолій Тихонович,
• Капніст Марія Ростиславівна,
• Анна Тімірьова,
• Чижевський Олександр Леонідович,
• Квітка Климент Васильович, чоловік Лесі Українки
• Галицька Артемізія Теофілівна, — політична та військова діячка, голова проводу ОУН Буковини та Бессарабії (1943—1944 рр.)

• Карлаг в 40-х роках // Радянські архіви. — 1991, № 6 С.30-46
• Ратавін Ф. Архіпелаг Карлаг . // Собеседник . 1989, № 25 С.16-17
• Елеуханова C.B. Історія Карлагу : охорона, режим та умови утримання ув'язнених (1930–1956 рр.) Автореферат дис. . канд. іст. наук . — Караганда , 2009

• Карлаг НКВД
• Карлаг
• Карагандинський ВТТ (Карлаг)
• Джезказганский ВТТ (Джезказганлаг)
• В'язн Карлаг
• ВІДКРИТО МЕМОРІАЛ ЖЕРТВАМ РЕПРЕСІЙ НА Спаський ЦВИНТАР КОЛИШНЬОГО Карлаг
• Е.Кузнєцова, Книги про Карлаг : «Карлаг по обидві сторони колючки», «Карлаг Мічені Однією Позначкою»
• Наукові статті про Карлаг