Аксельрод Зелік Мойсейович

Зелік Аксельрод (їд. זעליק אַקסעלראָד‎; 30 грудня 1904(19041230), Молодечно, Російська імперія — 26 червня 1941, Мінськ, СРСР) — єврейський радянський поет, перекладач. Брат художника Меєра Аксельрода.

Зелік Мойсейович Аксельрод
їд. זעליק אַקסעלראָד
Зелік Аксельрод у молодості, 1920-ті роки
Народився	30 грудня 1904(1904-12-30) Молодечно, Віленська губернія, Російська імперія
Помер	26 червня 1941(1941-06-26) (36 років) Мінськ, БРСР, СРСР
Громадянство	Російська імперія СРСР
Національність	єврей
Діяльність	поет, перекладач
Мова творів	їдиш
Роки активності	1922 — 1941
Батько	Мойсей Аксельрод
Родичі	Elena Akselrodd і Рубіна Ріва Рувимівна
Брати, сестри	Meer Akselrodd
У шлюбі з	Перл Вайссенберг
Аксельрод Зелік Мойсейович у Вікісховищі

Аксельрод навчався в Московському педагогічному інституті імені Бубнова, у 1922 — 1925 роках у Вищому літературно-мистецькому інституті імені Брусова, в 1928 році закінчив літературний факультет Московського педагогічного інституту. Саме художня атмосфера Москви 1920-х років вплинула на формування поетичного смаку Аксельрода, твори якого виділялися своєю ліричністю.

Після навчання повернувся до Мінська. Працював у Державному видавництві БРСР, а з 1931 року — секретарем єврейського журналу «Стерн Білостокер»[1]. За своє коротке життя він видав 4 книги віршів. Писав на мові їдиш. Член БелАПП з 1928 року. У 1934 року прийнятий до Спілки письменників Білорусі, де разом з Іззі Харик очолив секцію єврейських письменників.

Успішно виступав у Мінську з віршами[2]. Збірка віршів «Око за око» вийшла у 1937 році російською мовою в перекладі Михайла Світлова.

У віршах схвалює соціалістичні перетворення в країні, дружбу радянських народів[3]. Перекладав на їдиш білоруську та російську класику (Янка Купала, Олександр Пушкін, Микола Некрасов)[3]. Він переклав поему «Великому Сталіну від білоруського народу», але це не врятувало його від репресій, оскільки його постійно звинувачували у «буржуазному індивідуалізмі», «нездоровому інтересі до минулого» і так далі.

У 1939 році Зелік Аксельрод поїхав до Білостока, де опікав групу єврейських письменників, що втікали з Польщі. Був виконавчим секретарем, а потім останнім головним редактором журналу «Білостокерн Стерн». Там він познайомився з Перл Вайссенберг, дочкою відомого єврейського письменника Айзека Меєра Вайссенберга, і одружився з нею.

Він виступав проти закриття шкіл на мові їдиш і звернувся з листом до першого секретаря Комуністичної партії Білорусі Пантелеймона Кіндратовича Пономаренко. На зборах єврейських письменників у Мінську 30 травня 1941 року він різко заперечував голові Спілки письменників Білорусі Михайлу Линькову, який стверджував: «єврейські радянські письменники не створювали образів героїв великого значення». Зелік незабаром був заарештований. На допиті 18 червня його звинуватили у «написанні націоналістичної організації».

За словами очевидців, 26 червня 1941 року під час відступу Червоної Армії з Мінська, в’язнів вивезли до лісу, відібрали політичних і розстріляли, зокрема Аксельрода[4]. Був реабілітований у 1957 році.

Анатолій Наліваєв «Портрет поета Зеліка Аксельрода»