Акцент (вимова)
Акце́нт (лат. accentus — наголос, підвищення голосу, акцент) — своєрідна, специфічна вимо́ва, притаманна мовцю, що говорить нерідною мовою. Акцент полягає в мимовільному замінюванні звуків чужої мови звуками мови рідної[1]. Про таких людей кажуть: «Говорить з акцентом». Акцент є порушенням орфоепічних норм.
Типи
Акцент виникає внаслідок взаємодії фонетичних систем двох мов або літературної мови і діалекту. З огляду на це розрізняють два типи акценту: іншомовний та діалектний акцент. Іншомовний акцент виникає тоді, коли своєрідне вимовляння звуків нерідної мови зумовлюється артикуляційною базою рідної мови. Наприклад, грузинський акцент, німецький акцент. Діалектний акцент — сукупність особливостей вимови, характерних для певного діалекту і не властивих літературній мові, зумовлена недосконалим володінням її нормами[2]. Приклад діалектного акценту — окання північних росіян, тоді як нормою для російської літературної вимови є акання.
Примітки
- Розенталь Д. Э. Словарь-справочник лингвистических терминов. — С. 19.
- Українська мова: Енциклопедія. — С. 16.
Література
- Розенталь Д. Э. Словарь-справочник лингвистических терминов / Д. Э. Розенталь, М. А. Теленкова. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : Просвещение, 1976. — 543с.
- Русский язык. Энциклопедия / [гл. ред. Ю. Н. Караулов]. −2-е изд., перераб. и доп. — М. : Большая Российская энциклопедия ; Дрофа, 1997. — 703 с.
- Українська мова: Енциклопедія / [редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін.] — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с.: іл.