Аланська мова

Аланська мова — мова аланів, іраномовного народу, відомого з I ст. до н. е., що виділявся із сарматської спільноти. З початком I тис. н. е. алани розселилися в Передкавказзі, Приазов'ї, Криму, басейні Дону. У XI ст. ареал аланської мови був сильно скорочений половцями, остаточно аланський союз племен розпався при нашесті монголів і Тимура. Залишки аланів у вигляді предків сьогоднішніх осетинів збереглися в горах Кавказу. Інша частина аланів змогла в XIII ст. переселитися в Угорщину, де до XIX ст. зберігала свою яську мову. Основним матеріалом, що дозволяє вивчати мову аланів, є топоніміка та стародавня антропнімія, а також численні запозичення, що закріпилися в мовах інших народів[1].