Алан-гоа

Алан-гоа — легендарна прародителька нірун-монголів, панівної фратрії у хамаг-монголів (монголи до створення Монгольської імперії). За легендою, була дочкою Хорілартай-Мергана, ватажка хорі-туматів, і Баргуджін-Гоа, доньки владики Баргутів.

Алан-гоа із синами. Мініатюра першої половини XV століття

У зв'язку із суперечками через звіроловні угіддя на хорі-туматських землях, батько Алан-гоа, нойон Хорілартай-Мерган, вирішив відокремитися в окремий рід — Хорілар, і разом зі своїми кочовищами рушив до земель у гори Бурхан-Халдун. Тут їх помітили брати Добун-Мерган і Дува-Сохор. Алан-гоа, будучи незаміжньою, була видана за Добун-Мергана.[1]

Від Добун-Мергана у Алан-гоа було двоє синів — Бельгунотай і Бугунотай; ще троє — Бугу-Хадагі, Бухату-Салчжі й Бодончар, — народилися вже після смерті її чоловіка. Старші сини стали підозрювати, що ці діти могли народитися від слуги в будинку Алан-Гоа, вихідця з роду Мааліх-баяуд.[2]

Дізнавшись про це, Алан-гоа зібрала синів і дала кожному по хворостинці (згідно з іншою версією, Алан-гоа дала синам по стрілі)[3], попросивши їх зламати, що ті з легкістю зробили. Потім Алан-гоа дала синам вже пучок з п'яти пов'язаних хворостинок і знову попросила зламати, але на цей раз ні у кого з них не вийшло цього зробити. Тоді Алан-гоа сказала синам, що якщо вони відокремляться один від одного, то будь-який з них буде переможений так само легко, як одна хворостинка; але якщо вони будуть триматися разом, як зв'язка з п'яти хворостин, здолати їх буде набагато складніше.[4]

Алан-гоа розкрила і таємницю народження трьох своїх молодших синів: згідно неї, щоночі до Алан-гоа приходила світло-русява (або рудоволоса[5]) людина, світло від якої проникало в її лоно. Подібні легенди зустрічаються у ряду народів, наприклад, у споріднених монголам киданів[6]. Попри це, деякі дослідники, такі як П. Рачневський, дотримуються версії походження Борджигінів від Мааліх-баяудайця[7]; Е. І. Кичанов також вважає цю версію допустимою[8]. Згідно альтернативного припущення І. М. Березіна, батько молодших синів Алан-гоа міг бути киргизом або, як припускав Е. І. Кичанов, вихідцем з «омонголеного» киргизького роду[9]. При цьому в сучасних дослідженнях генетиків відзначається приналежність предків Борджигінів до гаплогрупи C2 і, таким чином, спростовується припущення І. Н. Березіна[10]. Гаплогрупа C2, як зазначено в роботах з популяційної генетики, маркує демографічну експансію монголомовних популяцій Центральної Азії.[11]

Легенда про непорочне зачаття Алан-гоа з «Таємної оповіді монголів» і переказ із «Збірника літописів» про вагітність Алан-гоа від променя світла, згідно з Б. Р. Зоріктуєву, відображають офіційне замовлення панівної еліти для створення «ідеї про небесний мандат монгольського хана на правління земною імперією».[12]

Сини Алан-гоа Бельгунотай, Бугунотай, Бугу-Хатагі і Бухуту-Салчжі стали засновниками родів Бельгунот, Бугунот, Хатагін і Салджіут; молодший син, Бодончара, став родоначальником Борджигінів. З цього роду походив Чингісхан.[13]