Центральна Азія
Центра́льна А́зія — великий регіон Азії, який не має виходу до моря. Попри певну невизначеність його кордонів, виділяються загальні характеристики даного регіону — Центральна Азія історично завжди асоціювалася з кочовими народами та Великим шовковим шляхом. Центральна Азія завжди була місцем, де сходилися люди, товари та ідеї з різних кінців Євразійського континенту — Європи, Близького Сходу, Південної та Східної Азії.
| Центральна Азія | |
| Континент | Азія |
|---|---|
| Спільний кордон із | Південна Азія, Середній Схід |
| Наука, що вивчає об'єкт | Central Asian studiesd |
 | |
| Роботи в колекції | Національна галерея Вікторії |
| Економіка теми | economy of Central Asiad |
| Демографія теми | demographics of Central Asiad |
| Кількість дітей, які не вчаться в школі | 1 272 059[1] |
| Категорія мап на Вікісховищі | d |
 Центральна Азія у Вікісховищі | |
Уперше виділив Центральну Азію як окремий регіон світу географ Александер фон Гумбольдт (1843).
У загальній історії Центральної Азії, підготовленій ЮНЕСКО, визначення регіону ґрунтується на його кліматичних особливостях, і сам регіон включає Монголію, Західний Китай, Пенджаб, північну Індію та північний Пакистан, північно-східний Іран, Афганістан, райони азійської Росії південніше тайгової зони та п'ять колишніх радянських середньоазійських республік.
Існує й інший метод визначення кордонів Центральної Азії — виходячи з етнічного складу населення (за основу беруться райони, де мешкають східно-тюркські народи, монголи та тибетці). Сюди входять Сіньцзян, тюркомовні регіони Південного Сибіру, п'ять колишніх радянських республік (хоча Таджикистан населений іраномовними народами) і афганський Туркестан.
Загальна статистика
| Прапор | Герб | Мапа | Назва
офіційна назва |
Назва державною мовою | Форма правління | Валюта | Столиця | Площа[2] | Населення[3] |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
 |
 |
Казахстан
Республіка Казахстан |
каз. Қазақстан (Қазақстан Республикасы)
рос. Казахстан (Республика Казахстан) |
Республіка | Казахстанський тенге | Нур-Султан | 2 724 900 | 17 522,0 |
 |
 |
 |
Киргизстан
Киргизька Республіка |
кирг. Кыргызстан (Кыргыз Республикасы)
рос. Киргизия (Киргизская республика) |
Республіка | Сом | Бішкек | 199 951 | 5 496,7 |
 |
 |
 |
Таджикистан
Республіка Таджикистан |
тадж. Тоҷикистон (Ҷумҳурии Тоҷикистон) | Республіка | Сомоні | Душанбе | 143 100 | 7 768,4 |
 |
 |
 |
Туркменістан
Республіка Туркменістан |
туркм. Türkmenistan (Türkmenistan Döwleti) | Республіка | Туркменський манат | Ашгабат | 488 100 | 5 054,8 |
 |
 |
 |
Узбекистан
Республіка Узбекистан |
узб. O’zbekiston (O‘zbekiston Respublikasi) | Республіка | Узбецький сом | Ташкент | 447 400 | 28 394,2 |
Центральна Азія чи Середня Азія?
В українській географічній науці існує також поняття Середньої Азії, яке було запроваджене в СРСР для позначення Узбекистану, Туркменістану, Таджикистану і Киргизстану (іноді також Казахстану).
У багатьох виданнях та мовах немає відмінностей між поняттями «Середня Азія» та «Центральна Азія», що іноді призводить до труднощів при перекладі та різних непорозумінь. Під «Середньою Азією» розумілися тільки 4 колишніх радянських республіки — Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан і Туркменістан, виключаючи Казахстан. Така обставина пояснюється розподілом СРСР на економічні райони. В ті часи в Центральній Азії були два радянські економічні райони — Середньоазійський економічний район і Казахстанський економічний район. Звідси й розподіл на Середню Азію та Казахстан. У 1992 році Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв на спільній зустрічі голів держав Середньої Азії в Південно-Казахстанській області у місцевості Ордабаси запропонував відмовитися від поняття «Середня Азія та Казахстан» на користь іншого — «Центральна Азія». Зважаючи на це, нині щодо колишніх радянських азійських республік доречніше використовувати топонім Центральна Азія, що й відображено в сучасних словниках[4], посібниках[5]. За Національними (державними) статистичними класифікаціями (класифікаторами) (див. Класифікація країн світу. Додаток Г), вираз Central Аsia українською слід передавати як Центральна Азія[6].
Геополітична ситуація і лідерство
Центральноазійські республіки — Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан, Киргизстан — проголосили незалежність на початку 1990-х років (розпад СРСР). У всіх державах утвердили нові конституції, сформували органи державної влади. В основі моделі суспільного устрою незалежних держав Центральної Азії, які виникли на пострадянському просторі, — збереження давніх та племінних традицій у поєднанні з сучасними реаліями[7].
У політиці в центральноазійських країнах простежується своєрідна тенденція становлення суворих режимів, які очолюють харизматичні лідери.
Авторитарним лідером, приміром, був президент Узбекистану Іслам Карімов. Йому належать слова: «У нашій республіці можуть бути або демократія, або порядок. Я обрав порядок»[7].
Див. також
Джерела
- Інститут статистики ЮНЕСКО
- Країни за площею. CIA. Процитовано 4 листопада 2012 року.(англ.)
- Країни за населенням. CIA. Процитовано 4 листопада 2012 року.(англ.)
- Центральная Азия // Геоэкономический словарь-справочник / В. А. Дергачев. — Одесса: ИПРЭЭИ НАН України, 2004.]
- Економічна і соціальна географія світу: навч. посіб. для студ. геогр. спец. вищ. навч. закл. / О. Шаблій та ін. ; ред. С. П. Кузик. — Л. : Світ, 2002. — 672 с.: рис., табл. — Бібліогр.: с. 668. — ISBN 966-603-178-7
- Національні (державні) статистичні класифікації (класифікатори). Класифікація країн світу. Додаток Г
- Фелікс Рудич. Політичний клас у сучасній Україні: передумови становлення (Частина 1) // Віче № 9, 2009. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 26 грудня 2013.
Література
- Пострадянські республіки Центральної Азії в умовах геополітичних викликів наприкінці ХХ — початку ХХI ст. : монографія / Б. С. Левик ; Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Донецьк: ТОВ «Схід. видавн. дім», 2014. — 188 с. — Бібліогр.: с. 165—187. — ISBN 978-966-317-235-4.
- (рос.) Синицын В. М. Центральная Азия. — М. : Гос. изд-во географической литературы, 1959. — 456 с. — 4000 прим.
- (рос.) Синицын В. М. Палеогеография Азии / АН СССР. М-во геологии и охраны недр. Лаборатория геологии угля. — М.—Л. : Изд-во АН СССР. Ленингр. отд-ние, 1962. — 268 с. — 1400 прим.