Алгама

Алгама
57°18′41″ пн. ш. 131°15′00″ сх. д.
Витік Північний схил Станового хребта
• координати 55°50′54″ пн. ш. 128°55′58″ сх. д.
• висота, м 1 200 
Гирло Гонам
• координати 57°18′41″ пн. ш. 131°15′00″ сх. д.
• висота, м 289 
Басейн Lena basind
Країни:  Росія
Регіон Хабаровський край
Республіка Саха
Довжина 426 км.
Площа басейну: 21 500 км²
Притоки: Idjum Riverd
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 18030600312117300015907
GeoNames 2027883

Алгама́ (застар. Алгома[1], якут. Алгама) — річка в Якутії і Хабаровському краї Росії, права притока Гонаму, басейн Алдану і Лени. Назва річки походить з евенкійської, якою «Алга» означає «благословення».[2]

Вздовж правого берегу річки проходить залізниця Улак — Ельга до Ельгінського родовища кам'яного вугілля.[3] Влітку ріка використовується туристами для сплавів.[2]

Основні відомості

Довжина річки — 426 км, площа басейну — 21 500 км². Бере початок з північних схилів Станового хребта. Висота витоку — 1200 м над рівнем моря.[2] Тече в північно-східному напрямку Алданським нагір'ям, впадає в Гонам в 3,5 км від місця його впадання в Учур.[1] По всій довжині має риси гірської річки, в нижній течії досягає ширини 100—150 м. Висота гирла — 289 м над рівнем моря.[4]

Річка приймає 47 приток довжиною більше 10 км, основна з них- річка Ідюм, впадає справа.[2] У басейні річки близько 1500 озер, найбільшим з них є озеро тектонічно-льодовикового походження Велике Токо площею 85,2 км².[4][5][6] Островів на Алгамі небагато, в основному вони зустрічаються в нижній течії.

Живлення Алгами дощове і снігове. Розкривається від льоду в кінці травня, замерзає в кінці жовтня. Середньорічна витрата води непостійна і сильно залежить від кількості опадів в межах басейну. За сильних дощів у літній період рівень води в річці може підніматися на кілька метрів протягом декількох годин.

Примітки
  1. Алгома / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  2. Алгама (Южная Якутия), Lib.Ru: «Активный туризм». turizm.lib.ru (рос.). Процитовано 18 грудня 2018.
  3. Козменчук П. (22.05.2010). Становой хребет на пути к Эльге. www.ampravda.ru (рос.). Амурская правда. Процитовано 18 грудня 2018.
  4. Аркуш карти O-52-Г.
  5. Озеро Большое Токо, Саяны-тур: Рыбалка Охота Сплав по рекам Южной Якутии. Саяны-тур (рос.). Процитовано 21 грудня 2018.
  6. Озеро Большое Токо (Республика Саха Якутия). «Озёра России» (рос.). Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 21 грудня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.