Алегорія Миру роботи Канови

Алегорія Миру роботи Канови — алегорична скульптура роботи італійського майстра Антоніо Канова доби ампіру.

«Алегорія Миру»
італ. Расе
Творець: Антоніо Канова
Час створення: 1815 р.
Матеріал: білий мармур
Техніка: висікання
Зберігається: Київ, Україна
Музей: Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків

Історія

Скульптура походить зі збірок родини графів Рум'янцевих. Ще батько замовника скульптури, Петро Рум'янцев-Задунайський, накопичив значні грошові суми. що забезпечило йому можливості широкої будівельної діяльності в численних садибах в Білорусі, на сході України в селах Черешеньки та Вишеньки, в підмосковному Троїцькому-Кайнарджи. Імператриця Катерина II поціновує його військові здібності, але намагається утримувати подалі від власного двору і власного улюбленця Григорія Потьомкіна, військові здібності якого не такі значні. Зате Петро Рум'янцев-Задунайський регулярно отримує подарунки від імператриці — землі, картини, власний сервіз порцеляни[1]…

Схильність до мистецтва зберіг і син полководця — граф Микола Петрович, що обрав дипломатичну кар'єру[1]. Під час перебування в Італії він і зробив замову скульптору Антоніо Канові, що обслуговував то двір папи римського, то двір загарбника-француза Наполеона Бонапарта.

Алегорична скульптура, виконана з білого каррарського мармуру, мала уособлювати мирні угоди, сприянню яких доклав зусиль російський вельможа-дипломат. Згодом скульптуру перевезли до Москви. Учнем італійця Канови був також російський скульптор Демут-Малиновський, що пізніше працюватиме на спорудженні монументів для родини Рум'янцевих. Бронзові копії алегоричної скульптури «Мир» Канови роботи Демута-Малиновського стануть частинами монументу графу Петру Рум'янцеву-Задунайському в Гомелі, монументу імператриці Катерині ІІ в селі Феніно, названому так на честь одної з доньок графа[1].

В роки існування СРСР розпочалися невиправдані реквізиції, продажі за кордон і передачі значних мистецьких скарбів із садиб і палаців в провінційні музеї. Так, в музеї Татарстану потрапили твори італійських митців доби відродження[2], картини і мармурові скульптури з підмосковних садиб у міста Рильськ, Серпухов, Владивосток, в новостворені музеї союзних республік. Це не сприяло збереженню вартісних садибних збірок і не збагатило провінційні музеї, експозиції яких десятиліттями зберігали фрагментарний, нелогічний характер. Серед переданих творів опинилась і алегорична скульптура « Мир» доби ампір, котра потрапила в Київ.

Голова копії мармурової скульптури Алегорія Миру Антоніо Канови. Скульптор В.І. Демут-Малиновский, Після 1826 р.[3]. Гомельський палацово-парковий ансамбль

Опис твору

Перед глядачами виникає крилата жіноча постать з білого каррарського мармуру. Її обличчя абсолютно холодне, величне, ідеально симетричне з очима, спрямованими в небуття. Жінка спирається на військовий спис, а в руці утримує гілочку миру. Саме ці речі і були пошкоджені в скульптурі, що досить добре збереглася, незважаючи на її вік. Гілочка миру втрачена і потребує відновлення, а верхівка спису давно обламана.

Жінка топче велику змію, котра намагається заповзти на постамент. Вона — уособлення негараздів, що несе кожна війна.

Зовнішні зображення
Антоніо Канова. Алегорія Миру. Музей Ханенків
Зовнішні зображення
Н.П.Румянцев, Канова и статуя «Мир»
Зовнішні зображення
Литвинова Т. Ф. Судьба «Мира» за 200 лет // Гомельский дворцово-парковый ансамбль

Джерела і посилання

Примітки
  1. http://www.russkoekino.ru/books/motherland/motherland-0037.shtml
  2. ж «Художник», № 12. 1985
  3. Литвинова Т. Ф. Судьба «Мира» за 200 лет // Гомельский дворцово-парковый ансамбль

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.