Алейжадінью

Алейжадінью — пізнє прізвисько, яке отримав підстаркуватий і тяжко хворий скульптор, що в перекладі значило — Малий Каліка. За сучасними припущеннями, хворів на проказу.

Народжений чорношкірою рабинею, він і сам був рабом, викуплений батьком з неволі в дитинстві. Відомостей про матір нема. Точний рік народження митця-мулата — невідомий. Йдучи від звісток, що він помер у віці 76 років у 1814 р., то митець — 1738 року народження.

Батько, Мануэл Франсиско Лисбоа — емігрант з Португалії, що поїхав шукати добробуту в колонію Бразилію. За фахом — тесляр, виконроб і архітектор. Мав позашлюбного сина Антоніо. У Бразилії узяв шлюб з жінкою, що народила йому четверо дітей. Разом з законними дітьми виховувався і позашлюбний Антоніо, який перевищував всіх у здібностях.

Його навчання слід визначати як домашнє, неофіційне та отримане від більш майстерних фахівців на практиці. Первісну освіту отримав від батька. Якийсь вплив на юнака мав дядя — Антоніо Франсіско Помбал, дизайнер інтер'єрів, на честь якого назвали і Алейжадінью. Помбал був творцем декору церкви Носса Сеньйора-до-Пилар, а головну каплицю церкви прикрасив Франсіско Шавьер де Бріто, відомий тоді бразильський скульптор і декоратор. Твори обох бачив і вивчав юнак. Він починав не порожньому місці.

• 
  Ору Прету, історичний центр
• 
  церква Сан Франсіску в Ору Прету
• 
  церква дел Кармен в Ору Прету
• 
  церква Ла Консейсан в Ору Прету

Значний вплив на свідомість митця мав і Жоао Батіста Гомес, що деякий час жив і працював у Франції. Жоао Батісту вважають одним з вчителів юнака, разом з яким він працював помічником. Також молодик користувався увражами, європейськими книжками з архітектури, які привозили з Португалії.

Оуру Прету, колишній палац губернатора, 1741 р.

Алейжадінью почав співпрацювати з батьком. Серед збережених свідоцтв — контракт батька на спорудження кам'яного палацу губернатора з 1741 року. Разом з батьком міг навчатися при добудовах церкви Носса Сеньйора-да-Консейсао у 1745—1757 рр. Церква Носса Сеньйора-до-Кармо була останньою, де працював батько (у 1767 р. він помер). Вважають, що приблизно з цього року Алейжадінью почав працювати самостійно, набуваючи досвіду і як проектант, і як керівник будівельних команд.

Конгоньяс

Особливе значення в творчості Алейжадінью мала паломницька церква в Конгоньясі. Комплекс споруд створений за подібними зразками в Португалії. Паломників зустрічала алея з королівських пальм та низка каплиць зі скульптурами «Страсті Христові». Хресну ходу продовжували величні сходи, парапети яких прикрашали 12 фігур пророків. Сама церква була побудована на пагорбі і була головною метою паломництва. Це був справжній архітектурний ансамбль, що поступово розкривався у часі і просторі. Працю над ним Алейжадінью закінчив у 1800 році.

Періодизація творчості майстра практично не розроблена. За припущеннями, на первісному етапі переважала будівельна активність і лише розпочався шлях митця як декоратора та скульптора.

Проект фасаду церкви Сан франсіско

У другій половині життя переважала діяльність скульптора, а праця в архітектурній галузі обмежувалася проектами, які втілювали інші. Він захворів на проказу і втратив через неї пальці ніг. Сам мав трьох рабів, один з яких і носив Алейжадінью на собі. При подорожах в інші поселення штату, використовували мула. Коли Алейжадінью втратив пальці рук, до обрубків прив'язували молоток та долота, щоб той працював скульптором. Серед матеріалів, якими користувався майстер — дерево та досить м'який в обробці мильний камінь. В останні роки життя у Алейжадінью настільки сильно погіршилися зір та стан здоров'я, що він відмовився від праці.

За переказами, помер від прокази у віці 76 років. Був похований у церкві Носса Сеньйора-да-Консейсао-да-Антоніо Діас.