Александрс Чакс

Александрс Чакс (також Олександр Чак; латис. Aleksandrs Čaks, 27 жовтня 1901 — 8 лютого 1950, Рига) — латвійський поет. Перший урбаніст, який протиставився сільським традиціям латвійської літератури.

Александрс Чакс
Ім'я при народженні латис. Aleksandrs Čadarainis
Народився 27 жовтня 1901(1901-10-27)
Рига Латвія
Помер 8 лютого 1950(1950-02-08) (48 років)
Рига, СРСР[1]
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Кладовище Райнісаd
Країна  Латвія
Діяльність поет, публіцист
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Знання мов латиська[2]
Сайт cakamuzejs.lv

Біографія

Народився у родині кравця Яніса Чадарайніса. Певний час навчався на медичному факультеті Московського університету (1919).

Перша публікація в журналі «Latvijas Kareivis» (вірш «Sapņi»).

1928 — перша збірка віршів «Seši». Вона повністю були присвячена поетизації міста Рига, літературний образ якої у Чакса зазнав радикальної деконструкції. До нього латвійська Рига була у полоні сільського канону письменників-традиціоналістів. Чакс сміливо, місцями — брутально, поетизував життя нічної Риги, існування тутешніх бомжів, долі повій, навіть дослухався до мелодій муніципальної каналізації. До певної міри, Чакс у латвійській літературі відіграв роль Валер'яна Підмогильного — автор прозового твору «Місто». Чакс і Підмогильний — символи прориву сільської тубільної нації до великих, іншомовних міст — Риги та Києва.

Пам'ятник поету Чаксу в Ризі

У своїх ранніх творах Чакс у романтичному ключі згадував про латиських стрільців.

Чакс також є автором кількох прозових творів (у формі розповідей), які не принесли йому такої слав як поезія.

Твори Чакса донині вивчаються у шкільній програмі середніх навчальних закладів Латвії. Він майстер гіперболи, темпераментного вільного вірша.

Чакс і Україна

Творчість поета Чакса почала популяризуватися в Україні після Другої світової війни (в українській транскрипції Александрс Чакс фігурував як Олександр Янісович Чак).

Український поет Іван Драч згадував Чакса 1978 року в нарисах про латвійську літературу:

Якщо вашого сучасника і ровесника називають «одною з найяскравіших вершин латиської поезії всіх часів», ви мимоволі здригнетесь, бо одразу в пам'яті спалахують імена Яна Райніса і Олександра Чака, це ж вони там - серед найяскравіших вершин!
[3]

Книжка нових українських перекладів Александрса Чакса вийшла 2012 року. У ній вперше вміщено ранню, дорадянську творчість поета.

Видання
  • «Серце на тротуарі» (Sirds uz trotuāra, 1928),
  • «Мій рай» (1932),
  • «Дзеркала фантазії» (1938),
  • «Поема про візника» (1930);
  • збірка поем «Осяяли вічністю» (ч. 1—2, 1937—39).

Також у часи совєцької окупації збірки поезій «Патріоти», «Під високою зіркою» (обидва — 1948), «Боротьбі і праці» (видавництво посмертне, 1951).

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118960253 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Іван Драч. Наближення. Поетичні переклади і статті. Харків, Фоліо, 2008. С. 192. ISBN 978-966-03-4584-3

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.