Александру Марґіломан

Александру Марґіломан (рум. Alexandru Marghiloman; *4 липня 1854, Бузеу — †10 травня 1925, Бузеу) — румунський консервативний політик. Протягом короткого часу (березень — листопад 1918) був прем'єр-міністром Румунії. Відіграв важливу роль під час Першої світової війни.

Александру Марґіломан
рум. Alexandru Marghiloman
Прапор
 Прем'єр-міністр Румунії
15 березня 1918 — 24 жовтня 1918
Попередник: Александру Авереску
Спадкоємець: Константін Коанде
Прапор
 Міністр закордонних справ Румунії
1900 — 1901
Попередник: Йон Лаговарі
Спадкоємець: Димітріе Стурдза
Прапор
 Міністр фінансів Румунії
? — ?
Попередник: Теодор Росетті
Спадкоємець: Еміль Костінеску
 
Народження: 4 липня 1854(1854-07-04)[1], 26 січня 1854(1854-01-26)[2] або 27 січня 1854(1854-01-27)[3]
Бузеу, Волощина
Смерть: 10 травня 1925(1925-05-10)[4][5]
Бузеу, Королівство Румунія
Країна: Румунія
Релігія: православна церква
Освіта: Saint Sava Colleged
Ступінь: доктор наук
Партія: Conservative Partyd
Шлюб: Elisa Brătianud
Автограф:

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Навчався в Державному університеті «Św. Sawy» в Бухаресті, а потім вивчав право в Парижі. Був обраний до парламенту в 1884, в уряд прийшов 1888.

Як член Консервативної партії, він підтримував співпрацю Королівства Румунія з Німецькою імперією і Австро-Угорщиною в рамках Троїстого союзу.

Після початку окупації Бухареста німцями, Марґіломан залишився в місті як голова румунського Червоного Хреста. Виступав посередником між окупантами і місцевим населенням.

Політична кар'єра

На прохання короля Фердинанда І? Марґіломан зайняв пост прем'єр-міністра. Монарх сподівався, що політик зможе укласти мир з окупантами.

Після проведення переговорів Марґіломан підписав 7 травня 1918 мирний договір, більше відомий як Бухарестський мирний договір. Його умови були несприятливими для Королівства Румунія. Після втрати популярності консервативних політиків в післявоєнному Королівстві Румунія, Марґіломан пішов з політичного життя і помер у своєму рідному місті.

Також обіймав посаду Міністра сільського господарства, провадив успішну адвокатську практику.

Іменем Марґіломан названа кава (Kawy Marghilomana), приготована по-турецьки з ромом.

Бібліографія
  • Alexandru Marghiloman, Note politice, Volumul I, Editura Scripta, București, 1993
  • Alexandru Marghiloman, Note politice, Volumul II, Editura Scripta, București, 1994
  • Alexandru Marghiloman, Note politice, Volumul III, Editura Scripta, București, 1995
  • I.G. Duca, Memorii, Volumul I, Editura Expres, București, 1992
  • Titu Maiorescu,România, Războaiele balcanice și Cadrilaterul, Editura Machiavelli, București, 1995
  • Ioan Slavici, Amintiri. Închisorile mele. Lumea prin care am trecut, Editura Albatros, București, 1998
  • Ioan Scurtu, Gheorghe Buzatu, Istoria românilor în secolul XX, 1918-1948, Editura Paideia, București, 1999
  • Mircea Iosa, Traian Lungu, Viața politică în România 1899 – 1910, Editura politică, București, 1977
  • Titu Maiorescu, Viața politică a României sub domnia lui Carol I, Editura Humanitas, București, 1994
  • Ion Bulei, Sistemul politic al României moderne. Partidul Conservator, Editura politicâ, București, 1987
  • Ioan Adam, Panteon Regăsit. O galerie ilustrată a oamenilor politici români. Editura Gramar, București, 2000
  • Maria Magdalena Ioniță, Casa și familia Capsa în România modernă, Editura Publimpres, București, 200
  • Stelian Neagoe, Istoria guvernelor României de la începuturi – 1859 până în zilele noastre – 1995, Editura Machiavelli, București, 1995

Примітки
  1. Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
  2. România liberă — 1877. — ISSN 1841-7280
  3. http://www.marghiloman.ro/istoric/
  4. Encyclopædia Britannica
  5. Roglo — 1997. — 8549233 екз.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.