Алжирська експедиція (1519)

Алжирська експедиція 1519 року — невдала військова компанія, організована імператором Священної Римської імперії Карлом V Габсбургом в 1519 році, під час якої об'єднані іспансько-італійські сили на чолі з віце-королем Сицилії Уго де Монкада здійснили напад на місто Алжир в з метою повалення Османського володіння в Алжирі[3]. Експедиція не досягла своєї мети і закінчилася катастрофічною поразкою для європейської армії[4].

Алжирська експедиція (1519)
Османсько-габсбурзькі війни
Алжир. Гравюра Г.Брауна (1576)

Алжир. Гравюра Г.Брауна (1576)
Дата: Серпень 1519
Місце: Алжир
Результат: Перемога османської залоги Алжиру[1]
Сторони
Іспанська імперія
Королівство Сицилія
Алжирський еялет
Командувачі
Уго де Монкада
Хизир Барбаросса
Військові сили
Невідомі Невідомі
Втрати
Виликі втрати
3,036 полонених[2]
Незначні

Передумови

У 1510 році іспанці захопили острівець Пеньйон-де-Алжир, що лежить навпроти міста Алжир на африканському узбережжі Середземного моря та змусили місцевого правителя міста визнати себе іспанським вассалом. На острові Пеньйон-де-Алжир була збудована фортеця та розміщено іспанський гарнізон.

В 1516 році владу в місті Алжир за допомогою османського загону захопив корсар Арудж-реїс (старший брат Хайр Ад-діна Барбаросси), який скинув васального іспанцям еміра і оголосив себе султаном Алжиру. Іспанці, яких не задовольняла перспектива появи османських володінь в Західному Середземномор'ї, відразу ж зробили спробу вибити османів з Алжиру, але надіслана ними в 1516 році алжирська військова експедиція була розбита Арудж-реїсом під стінами міста.

В 1517 році Арудж-реїс втрутився в міжусобну боротьбу алжирських Заянідів і захопив Тлемсен — столицю заянідських володінь в Магрибі. Таким чином під владу Аруджа потрапили величезні території в Алжирі, зокрема усі території навколо іспанських баз в Орані і Мерс-ель-Кебірі, що поставило під загрозу їх звичні шляхи постачання. Іспанська армія, надіслана в Тлемсен з Орана вибила загон Аруджа з Тлемсена і в результаті подальших боїв з іспанцями сам Арудж загинув. Замість того, щоб піти на беззахисний Алжир, іспанська армія повернулась в Оран.

Після загибелі Аруджа, його місце зайняв його молодший брат Хизир Барбаросса, який очолив корсарсько-османські війська в Алжирі і перейняв титул султана Алжиру. Розуміючи марність спроб перемогти заянідів та іспанців без підтримки потужного зовнішнього гравця, він направив послів до Стамбула, щоб офіційно запропонувати провінцію Алжир в дар османському султану Селіму I і далі правити нею як намісник Османської імперії.

Експедиція

Після невдалої спроби захопити Алжир в 1516 році, імператор Священної Римської імперії Карл V Габсбург доручив організувати наступну експедицію для завоювання Алжиру іспанському віце-королю Сицилії Уго де Монкада. Ця експедиція відбулась в серпні 1519 року.

Хайреддін Барбаросса, який на момент іспанського нападу вже отримав підтримку з Стамбулу був готовий зі своєю армією протистояти цьому нападу [5]. Армія Монкада зазнала втрат через шторм і Барбаросса успішно розбив іспанську атаку, що в підсумку призвело різанини[6]. Самому Уго де Монкада вдалося втекти, сховавшись серед трупів іспанських солдат на березі[6]. 3036 іспанців потрапили в полон[2].

Коли Карл V запропонував гроші за полонених офіцерів, Барбаросса, озлоблений загибеллю свого старшого брата в бою з іспанцями два роки назад, наказав усіх їх стратити[6]. Коли Барбаросі запропонували ще одну суму грошей за повернення трупів, він наказав кинути тіла в море, щоб «якщо родичі когось із загиблих приїхали до Алжиру, вони не знали місця поховання свого батька чи брат, і не бачити попіл, а тільки хвилі»[6].

Наслідки

Захоплення Алжиру та інших міст заянідської держави османськими корсарами в 1516-1517 роках стало можливим в результаті їх підтримки османським султаном Селімом I. Ця підтримка припинилась зі смертю Селіма в 1520 році, в результаті чого в 1524 році Хизир Барбаросса втратив місто на користь місцевого ватажка кабілів і відступив зі своїм загоном до алжирського міста Джиджель[7]. Після того, як з початком османсько-габсбурзької війни в Європі султан Сулейман І відновив османську підтримку супротивників Габсбургів в Магрибі, Хизир Барбаросса повернувся і остаточно захопив Алжир і Пеньйон-де-Алжир у іспанців в 1529 році[8].

Карл V Габсбург буде ще неодноразово намагатись захопити корсарські бази на північноафриканському узбережжі, аж поки катастрофічні наслідки чергового алжирського походу в 1541 році року не змусять його остаточно відмовитись від спроб захопити Магриб.

Див. також

Примітки

  1. A History of the Maghrib in the Islamic Period Jamil M. Abun-Nasr, Cambridge University Press,
  2. The City in the Islamic World (2 vols.) Salma Khadra Jayyusi, Renata Holod, Antillio Petruccioli, André Raymond BRILL
  3. Istanbul, Rome and Jerusalem: Titans of the Holy Cities Simon Sebag Montefiore Hachette UK
  4. Algérie et Tunisie Gilbert Jacqueton Hachette,
  5. Lords of the Sea: A History of the Barbary Corsairs Alan G. Jamieson Reaktion Books,
  6. Empires of the Sea: The Final Battle for the Mediterranean, 1521—1580 Roger Crowley Faber & Faber,
  7. Garnier, p.20
  8. The Emperor Roger Bigelow Merriman Cooper Square Publishers
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.