Захоплення Алжира (1516)

Захоплення Алжиру в 1516 році — захоплення міста Алжир на узбережжі Середземного моря в Магрибі берберськими корсарами на чолі з братами Арудж-реїсом і Хизир-реїсом, що супроводжувалось вбивством його попереднього правителя Саліма аль-Тумі, який перебував у васальних відносинах з іспанцями.

Захоплення Алжира (1516)
Арудж і Хизир Барбаросси. Середньовічна гравюра

Арудж і Хизир Барбаросси. Середньовічна гравюра
Дата: 1516
Місце: Алжир
Результат: Захоплення заянідського Алжиру османськими корсарами
Сторони
Емір Заянідського Алжиру Салім аль-Тумі Османські корсари на чолі з братами Барбаросса
Командувачі
Салім аль-Тумі Арудж-реїс
Хизир Барбаросса
Військові сили
Невідомі 5000 кабілів[1]
1500 османів
800 аркебузирів
16 галер
Втрати
Невідомі Невідомі

Передумови

У 1510 році іспанці захопили невеликчкий острівець Пеньйон-де-Алжир, що лежить навпроти міста Алжир на африканському узбережжі Середземного моря та змусили місцевого правителя — еміра Саліма аль-Тумі (Селім-бін-Теумі) укласти договір про визнання васалітету і сплату данини[2][3]. На острові Пеньйон-де-Алжир були збудовані укріплення та розміщено іспанський гарнізон із 200 осіб. Саліму аль-Тумі довелося відвідати Іспанію, щоб на місці скласти присягу на вірність Фернандо Арагонському .

Захоплення Алжиру
Алжир на гравюрі Антуана дю Пінета (1564)

Після смерті Фернандо Арагонського в січні 1516 року, Салім аль-Тумі запросив братів корсарів Аруджа і Хизира Барбаросс, які мали свою базу на території Тунісу допомогти позбутись іспанців.

Арудж мобілізував флот з 60 галіотів під командуванням свого брата Хизира та армію чисельністю приблизно 6 тисяч людей, в яку входили допоміжні османські загони[2], і рушив уздовж узбережжя з Тунісу до Алжиру. По дорозі він зробив зупинку в Джиджелі, де якийсь Кара-Хасан створив маленький емірат. Замість вступу в союз з Кара-Хасаном, Арудж убив його, а його армію і флот приєднав до своїх військ.

Після прибуття до Алжиру, де місцеве населення напочатку з ентузіазмом вітало прибуття Аруджа[4], він протягом трьох тижнів вів обстріл іспанської фортеці на острові Пеньйон-де-Алжир, але це ні до чого не призвело. Тоді Арудж убив Селіма, пояснюючи це його співпрацею з іспанцями[5] та оголосив себе новим султаном Алжиру. Жителі Алжиру розпочали секретні переговори з іспанським гарнізоном Пеньйон-де-Алжиру з метою повалення нового султана, але Арудж, дізнавшись про змову, захопив найвидатніших громадян у міській мечеті після п'ятничної молитви, після чого стратив головних змовників у них на очах. Фортеця на острові Пеньйон-де-Алжир так і залишилась в іспанському володінні.

Наслідки

Після захоплення міста Аруджем і вбивства лояльного іспанцям правителя, іспанці організували декілька експедицій для звільнення міста від корсарів та османського загону — першу на чолі з Дієго де Вера в 1516 році, а згодом другу на чолі з Уго де Монкада в 1519 р, але обидві експедиції закінчились для іспанців невдало[3].

Хизир-реїс (майбутній Хайр ад-Дін Барбаросса) став наступником Аруджа на посаді правителя Алжиру після того, як його брат загинув в 1518 році у бою проти іспанців під час боротьби за Тлемсен і утримував місто до 1524 року.

Захоплення Алжиру та інших міст заянідської держави османськими корсарами в 1516-1517 роках стало можливим в результаті їх підтримки османським султаном Селімом I. Ця підтримка припинилась зі смертю Селіма в 1520 році, в результаті чого в 1524 році Хизир Барбаросса втратив місто на користь місцевого ватажка кабілів[3] і відступив зі своїм загоном до алжирського міста Джиджель[6]. Після того, як з початком османсько-габсбурзької війни в Європі султан Сулейман І відновив османську підтримку супротивників Габсбургів в Магрибі, Хизир Барбаросса повернувся і остаточно захопив Алжир і Пеньйон-де-Алжир у іспанців в 1529 році,

Див. також

Примітки
  1. Revue des deux mondes: R2M, Volume 62, Soc. de la Revue des Deux Mondes, 1 janvier 1866 Шаблон:Lire en ligne, p. 115
  2. International Dictionary of Historic Places: Middle East and Africa Trudy Ring p.54
  3. E.J. Brill's first encyclopaedia of Islam, 1913—1936 by Martijn Theodoor Houtsma p.258
  4. Kaddache, Mahfoud (1992). L'Algérie durant la période ottomane. Alger: Alger : O.P.U. с. 8.
  5. Meynier, Gilbert (2010). L’Algérie, cœur du Maghreb classique. Paris: La Découverte. с. 313. ISBN 9782707152312.
  6. Garnier, p.20

Джерела
  • Джон Норвич «Срединное море. История Средиземноморья», — Москва, АСТ, 2010. ISBN 978-5-17-052189-0 (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.