Алое остисте

Алое остисте[1] (Aloe aristata, Haw.) — сукулентна рослина роду алое.

Алое остисте
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина: Asphodeloideae
Триба: Aloeae
Рід: Aristaloe
Boatwr. & J.C.Manning
Вид:
Алое остисте (A. aristata)
Біноміальна назва
Aristaloe aristata
(Haw.) Boatwr. & J.C.Manning

Місцеві назви
  • англ. Lace aloe — мережевне алое
  • англ. Torch-plant — рослина-смолоскип

Синоніми
  • Aloe ellenbergeri
  • Aloe aristata var. parvifolia
  • Aloe longiaristata
  • Aloe aristata var. leiophylla

Морфологічні ознаки
Цвітіння Aloe aristata

Кущеподібна рослина з сильно вкороченими стеблами, що часто формують групи розеток (до 12), компактних, діаметром 10-15 см, вигнутих дугою. Листя численні (100—150 шт.), вузьколінійні, 8-10 см довжини і 1-1,5 см ширини, сіро-зелені з білими цяточками. Краї листа з маленькими білими шипами, кінець — з довгою білою остю. Темно-зелена поверхня листя покрита білими горбками, по краях є хрящоподібні зубчики довжиною 1-2 мм. Наприкінці весни з центра розетки виростає китицеподібне суцвіття висотою 50-70 см, звичайно розгалужене, з 2-6 китицями довжиною 15-20 см трубчастих червоно-помаранчевих квіток. У природному середовищі час цвітіння рослини припадає на листопад. Без квіток розетки листя дуже схожі на рослини роду хавортія.

Місця зростання

Виростає в Лесото і східних областях ПАР (Капська провінція, Квазулу-Наталь) на висоті 300—2125 м над рівнем моря.

Догляд

Компактна рослина, часто культивується в кімнатах. Поливають влітку рясно, взимку — помірно. При тривалому пересушуванні ґрунту відмирає коріння, а листя втрачає тургор.

Використання

Алое має цілющі властивості, колись зробило Клеопатру такою привабливою і спокусливою.

Охоронний статус

Алое остисте внесене до Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES)[2].

Див. також

Примітки
  1. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  2. Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora. Appendices I, II and III

Посилання
  • Все про квіти, вазони та рослини. Алое (укр.)
  • Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  • Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К. — 2002. — 46 с.
  • Eggli, U. (comp.). 2001. CITES Aloe & Pachypodium checklist. (CITES Aloe-Pachyp L) (англ.)
  • Germishuizen, G. & N. L. Meyer, eds. 2003. Plants of southern Africa: an annotated checklist. Strelitzia 14. (Pl SAfr ed2) (англ.)
  • Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. (Dict Gard) (англ.)
  • Liberty Hyde Bailey Hortorium. 1976. Hortus third. (Hortus 3) (англ.)
  • Porcher, M. H. et al. Searchable World Wide Web Multilingual Multiscript Plant Name Database (MMPND) (on-line resource). (Pl Names) (англ.)
  • Wyk, B. E. van & G. Smith. 1996. Guide to the Aloes of South Africa. (L Aloe SAfr) (англ.)
  • Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
  • Albano, P.-O. (2003). La Conaissance des Plantes Exotiques: 1-324. Édisud, Aix-en-Provence. (фр.)
  • Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1(1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne. (англ.)
  • Tutin, T. G. & al. (eds.) (1980). Flora Europaea 5: 1-452. Cambridge University Press. (англ.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.